Відділ культури
Голопристанської районної державної адміністрації

Контакти:

Т. +38 (055-39) 2-64-65

e-mail: gopri-kultura@meta.ua

Адреса: вул. Кірова, 5,
м. Гола Пристань
Херсонська обл.

Ви знаходитеся на офіційному сайті відділу культури і туризму
Голопристанської районної державної адміністрації.

Серпень 2012

TV-нариси

Ви маєте змогу на власні очі побачити цікаві народні обряди, почути пісні, познайомитися з творчістю народних колективів Голопристанщини...

Закон України про доступ до публічної інформації

ЗАКОН УКРАЇНИ Про доступ до публічної інформації Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Публічна інформація 1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. 2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Стаття 2. Мета і сфера дії Закону 1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. 2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації 1. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації 1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Розділ II ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації 1. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом 1. Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. 2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. 3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. 4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. 5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. 6. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених у пункті 7 примітки додатка до цього Закону. 7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Стаття 7. Конфіденційна інформація 1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. 2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 8. Таємна інформація 1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю. 2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами. Стаття 9. Службова інформація 1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. 2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. 3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі. Стаття 10. Доступ до інформації про особу 1. Кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом. 2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. 3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. 4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. 5. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію 1. Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов'язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю. Розділ III СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів 1. Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Стаття 13. Розпорядники інформації 1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. 2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). 3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. 4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації 1. Розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації. Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками 1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; 11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень; 12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом. 2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. 3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. 4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим. Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію 1. Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. 2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію. Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації 1. Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України. 2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо. 3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону. Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації 1. Для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1) назву документа; 2) дату створення документа; 3) дату надходження документа; 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7) галузь; 8) ключові слова; 9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12) форму та місце зберігання документа тощо. 2. Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності- в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами. 3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. 4. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону. Розділ IV РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію 1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. 2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. 3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. 4. Письмовий запит подається в довільній формі. 5. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. 6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо. 7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію 1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. 2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. 3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. 4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Стаття 21. Плата за надання інформації 1. Інформація на запит надається безкоштовно. 2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. 3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. 4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується. Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію 1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. 2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. 3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. 4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. 5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. 6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. 7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис. Розділ V ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації 1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. 2. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. 3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації 1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. 2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. 2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122): у статті 212-3: частину першу після слів "Про інформацію" доповнити словами "Про доступ до публічної інформації"; примітку викласти в такій редакції: "Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього Кодексу, притягаються до відповідальності за діяння, передбачені даною статтею, згідно із статтею 212-26"; частину першу статті 212-26 після слів "Про інформацію" доповнити словами "Про доступ до публічної інформації"; 2) у назві та абзаці першому частини першої статті 330 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) слова "яка є власністю держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави"; 3) частину десяту статті 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303; 2000 р., № 10, ст. 79) доповнити двома реченнями такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом"; 4) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст. 89) доповнити реченням такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів"; 5) статтю 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту: "5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації". 4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 21 цього Закону; внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Президент України В.ЯНУКОВИЧ м. Київ 13 січня 2011 року № 2939-VI

Закон України про засади запобігання і протидії корупції

ЗАКОН УКРАЇНИ Про засади запобігання і протидії корупції Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: безпосереднє підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням; близькі особи - подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону; конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень; корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей; неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову; члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Стаття 2. Законодавство у сфері запобігання і протидії корупції 1. Відносини, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції, регулюються цим Законом, іншими законами і міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами. 2. Дія цього Закону та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення, у межах, установлених цим Законом. Стаття 3. Основні принципи запобігання і протидії корупції 1. Діяльність із запобігання і протидії корупції ґрунтується на принципах: верховенства права; законності; комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів; пріоритетності запобіжних заходів; невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень; відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів; забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням. Стаття 4. Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення 1. Суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є: 1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад; в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань; ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій); д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції; е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби; є) члени Центральної виборчої комісії; ж) посадові та службові особи інших органів державної влади; 2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках); в) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового; г) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів; 3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; 4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди. Стаття 5. Суб'єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції 1. Президент України, Верховна Рада України, органи прокуратури України здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України. 2. Органи державної влади здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні у межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами. 3. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України. 4. Координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України і діє відповідно до вимог, встановлених законом. 5. Спеціально уповноважені суб'єкти безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі - спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції). Спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, підрозділи внутрішньої безпеки митних органів, якщо інше не передбачено законом. Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. 6. Суб'єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках - у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, є: 1) уповноважені підрозділи органів державної влади; 2) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; 3) підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою. 7. Посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції. Розділ II ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЮ КОРУПЦІЇ Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища 1. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: 1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); 2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; 3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; 4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків. Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності 1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. 2. У разі якщо Конституцією і законами України для окремих посад встановлено спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, то їх додержання забезпечується за спеціальними процедурами. 3. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних. Стаття 8. Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв) 1. Особам, зазначеним у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб: 1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами; 2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи. 2. Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які: 1) даруються (здійснюються) близькими особами; 2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси. 3. Дарунки, одержані особами, зазначеними у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стаття 9. Обмеження щодо роботи близьких осіб 1. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на: 1) народних засідателів і присяжних; 2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді; 3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах; 4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту; 5) інших осіб, визначених законом. 2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади. 3. Особам, зазначеним у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (крім народних засідателів і присяжних), забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення. Стаття 10. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування 1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється: 1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій; 2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом; 3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали. Стаття 11. Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування 1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів), проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади. 2. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів), зокрема щодо: 1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення; 2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення; 3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 4) наявності в особи корпоративних прав; 5) стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації. 3. Спеціальна перевірка проводиться у п'ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання претендентом на посаду неправдивих відомостей про себе посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду, а також протягом трьох робочих днів повідомляє про виявлений факт правоохоронні органи для реагування в установленому законом порядку, крім випадків, визначених законом. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду з підстави, зазначеної в абзаці третьому цієї частини, може бути оскаржено до суду. Порядок організації проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України. 4. Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу: 1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; 2) автобіографію; 3) копію документа, який посвідчує особу; 4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону; 5) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; 6) медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України; 7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних); 8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності). 5. Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних органів державної влади, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині другій цієї статті, запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади. Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов'язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов'язків. До запиту додаються копії документів, зазначених у частині четвертій цієї статті. 6. Інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що здійснював перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов'язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту. Орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки. Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подавати зазначеним органам свої зауваження у письмовій формі. 7. Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю. Такі документи зберігаються в порядку, встановленому відповідно до закону. Стаття 12. Фінансовий контроль 1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік із зазначених причин і звільняються з цього місця роботи, зобов'язані подати таку декларацію до розірвання трудового договору. 2. Відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівників інших органів державної влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади (комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників, підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 3. У разі відкриття особою, зазначеною в пункті 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, валютного рахунка в установі банку-нерезидента вона зобов'язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента. 4. Порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей, передбачених частиною третьою цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог, встановлених законом. 5. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законом порядку декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Стаття 13. Кодекси поведінки 1. Загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, якими вони зобов'язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог установлюються законом. 2. Законами та іншими нормативно-правовими актами, що визначають організацію і порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, надання окремих видів державних послуг або порядок діяльності категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, місцевого самоврядування, можуть установлюватися спеціальні вимоги щодо поведінки таких осіб. 3. Держава сприяє закріпленню норм професійної етики та інших вимог щодо здійснення окремих видів діяльності в кодексах поведінки підприємців, представників відповідних професій. Стаття 14. Урегулювання конфлікту інтересів 1. Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів. 2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов'язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів. Стаття 15. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів 1. З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення Міністерство юстиції України проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів. Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та порядок оприлюднення її результатів визначаються Міністерством юстиції України. Результати антикорупційної експертизи підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта. 2. Обов'язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. 3. За ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів. Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством. Стаття 16. Вимоги щодо прозорості інформації 1. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється: 1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; 2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону. 2. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про: 1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону; 2) розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви). Стаття 17. Заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування 1. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України. Розділ III УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ЗАХОДАХ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ Стаття 18. Участь громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції 1. Об'єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції) мають право: 1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 5 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості; 2) запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції; 3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади; 4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання і протидії корупції; 5) вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції; 6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання і протидії корупції; 7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання і протидії корупції; 8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству. 2. Об'єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом. 3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, а також делегування повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах органів державної влади, органів місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше дня, наступного за днем їх внесення належним суб'єктом до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. 4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх у засобах масової інформації. Стаття 19. Інформування громадськості про заходи щодо запобігання і протидії корупції 1. Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції зобов'язані щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. 2. Спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики щороку не пізніше 15 квітня готує та оприлюднює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції. У звіті мають відображатися такі відомості: 1) статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції з обов'язковим зазначенням таких даних: а) кількість осіб, щодо яких винесено постанови про притягнення як обвинуваченого та складено протоколи про вчинення адміністративних корупційних правопорушень; б) кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду та на яких накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення; в) відомості окремо за категоріями осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення; г) відомості про розмір завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування; 2) узагальнені результати антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів; 3) інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо запобігання та протидії корупції, у тому числі в рамках міжнародного співробітництва; 4) результати соціологічних досліджень, що проводяться державними та недержавними науково-дослідними установами, з питань поширення корупції; 5) інформація про стан реалізації визначеної Президентом України антикорупційної стратегії. Стаття 20. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції 1. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. Держава забезпечує здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, житло та інше майно осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, а також близьких їм осіб. 2. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Розділ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення 1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку. 2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України. Стаття 22. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення 1. Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням. 2. Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, припинення повноважень посадової особи на посаді, звільнення, що здійснюється за рішенням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, звільнення військової посадової особи з військової служби у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, а також відсторонення такої особи від виконання службових повноважень у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Конституцією і законами України. Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом. 3. Про звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби. Порядок інформування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 4. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог цього Закону, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 5. Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом. Розділ V УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ Стаття 23. Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення 1. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку. Стаття 24. Незаконні нормативно-правові акти та правочини 1. Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. 2. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним. Стаття 25. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення 1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку. 2. Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди). Стаття 26. Вилучення незаконно одержаного майна 1. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку, а кошти у встановленому судом розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг - стягненню на користь держави. Розділ VI КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ Стаття 27. Контроль у сфері запобігання і протидії корупції 1. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері запобігання і протидії корупції в межах, визначених Конституцією України. Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері запобігання та протидії корупції у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією і законами України. Стаття 28. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції 1. Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному законом. Стаття 29. Прокурорський нагляд 1. Нагляд за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Розділ VII МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Стаття 30. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції 1. Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів здійснює співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції з іноземними державами, міжнародними організаціями, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції. 2. Міжнародна правова допомога та інші види міжнародного співробітництва у справах про корупційні правопорушення здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Стаття 31. Міжнародні договори України у сфері запобігання і протидії корупції 1. У разі якщо міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про запобігання і протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів. Стаття 32. Міжнародний обмін інформацією у сфері запобігання і протидії корупції 1. Компетентні органи України можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, з питань запобігання і протидії корупції з додержанням вимог законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. 2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов'язаних з запобіганням і протидією корупції, можливе лише в разі, якщо ці органи та відповідний компетентний орган України можуть установити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення у будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу. Стаття 33. Заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, і розпоряджання вилученими коштами та іншим майном, одержаними внаслідок корупційних правопорушень 1. Україна здійснює заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, і розпоряджається цими коштами та іншим майном відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Розділ VIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2011 року, крім статей 11 і 12, які набирають чинності з 1 січня 2012 року. 2. У декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік відомості про витрати надаються з дня набрання чинності цим Законом. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Президент України В.ЯНУКОВИЧ м. Київ, 7 квітня 2011 року № 3206-VI

Закон України про культуру

ЗАКОН УКРАЇНИ Про культуру ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 24, ст.168 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 4731-VI ( 4731-17 ) від 17.05.2012 N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012 } Цей Закон визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей, і спрямований на забезпечення доступу до них. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 1) базова мережа закладів культури - комплекс підприємств, установ, організацій і закладів культури державної та комунальної форми власності, діяльність яких спрямована на створення умов для забезпечення розвитку творчості людини, збирання, збереження, використання і поширення інформації про матеріальні та духовні культурні цінності, наукові розробки, а також на забезпечення цілісності культурного простору України, доступності національного культурного надбання, дотримання прав громадян у сфері культури; 2) вітчизняний (національний) культурний продукт - культурні блага і культурні цінності, створені (надані) вітчизняним виробником; 3) грант - фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі суб'єкту, який провадить діяльність у сфері культури, для реалізації культурно-мистецького проекту; 4) діяльність у сфері культури (культурна діяльність) - творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян; 5) заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури; 6) культура - сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти; 7) культурний простір України - сфера, в якій відповідно до законодавства провадиться культурна діяльність та задовольняються культурні, інформаційні та дозвіллєві потреби громадян, що охоплює, зокрема, радіо і телебачення, періодичні друковані видання та книговидавничу продукцію, ринок культурних благ, а також культурно-мистецьке середовище; 8) культурні блага - товари та послуги, що виробляються в процесі провадження діяльності у сфері культури для задоволення культурних потреб громадян (книги, художні альбоми, аудіовізуальні твори та їх демонстрування, аудіопродукція (музичні звукозаписи), твори та документи на новітніх носіях інформації, вироби художніх промислів, театральні та циркові вистави, концерти, культурно-освітні послуги тощо); 9) культурно-мистецька громадськість - митці та працівники закладів культури, інші працівники, об'єднані в професійні творчі спілки, національно-культурні товариства; 10) культурно-мистецька освіта - спеціальна освіта у сфері культури і мистецтва; 11) культурно-мистецький проект - форма культурної діяльності з визначеними метою і строком реалізації (досягнення мети), а також цільовим фінансуванням згідно з кошторисом (бюджетом); 12) мистецтво - творча художня діяльність у сферах: літератури, архітектури, скульптури, живопису, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, музики, танцю, театру, кіно та інші види діяльності людини, що відображають дійсність у художніх образах; 13) мистецьке аматорство - непрофесійна творча діяльність окремих осіб або колективів, що не є для них основним заняттям і не має на меті отримання доходів; 14) національне культурне надбання - сукупність унікальних культурних цінностей, об'єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України; 15) національно-культурна державна цільова програма - програма, спрямована на створення сприятливих умов національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини, та цільова регіональна програма у сфері культури, що передбачають вирішення питань, пов'язаних з діяльністю та розвитком базової мережі закладів культури всіх рівнів або відповідного рівня, а також реалізацію культурно-мистецьких проектів і здійснення державними та недержавними закладами культури заходів, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; 16) нематеріальна культурна спадщина - звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини; 17) об'єкти культурного призначення - цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам'ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності; 18) працівник культури (працівник у сфері культури) - професійний творчий працівник або працівник закладу культури чи інша фізична особа, яка провадить діяльність у сфері культури; 19) професійний творчий працівник - особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури та мистецтва; 20) суб'єкти діяльності у сфері культури - фізичні та юридичні особи, що провадять культурну діяльність або реалізують владні повноваження у сфері культури; 21) творча діяльність - індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність. Термін "культурні цінності" застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" ( 1068-14 ). Стаття 2. Законодавство України про культуру 1. Законодавство України про культуру складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону та інших законів, що регламентують діяльність у сфері культури, міжнародних договорів з питань культури, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів. 2. Законодавство України про культуру регулює: 1) діяльність у сфері: художньої літератури, кінематографії, театрального, музичного, хореографічного, пластичного, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, фотомистецтва, дизайну; нематеріальної культурної спадщини, в тому числі народної культури (фольклор, традиції, звичаї і обряди, діалекти і говірки, народні художні промисли та ремесла, історична топоніміка тощо); охорони національного культурного надбання, в тому числі культурної спадщини; музейної справи, колекціонування; архівної справи; бібліотечної справи; книговидання, створення видавничої продукції, її розповсюдження і використання; створення і розповсюдження фонограмної та аудіовізуальної продукції; художньо-естетичної освіти, спеціальної культурно-мистецької освіти, позашкільної освіти сфери культури, педагогічної діяльності у закладах освіти сфери культури; наукових досліджень у сфері культури; міжнародних культурних зв'язків, а також переміщення культурних цінностей через державний кордон; виробництва матеріалів та обладнання, необхідних для збереження, створення і використання культурних цінностей та культурної спадщини; 2) іншу діяльність, основною метою якої є створення, збереження, розповсюдження і використання культурних цінностей, культурної спадщини та культурних благ. 3. Законодавство України про культуру має на меті: забезпечення реалізації і захист конституційних прав громадян України у сфері культури - створення правових гарантій для вільного провадження культурної діяльності, свободи творчості, доступу до культурних цінностей, культурної спадщини та інформації про них; збереження і примноження національного культурного надбання; врегулювання відносин суб'єктів діяльності у сфері культури щодо інтелектуальної власності у сфері культури, забезпечення реалізації та захист авторського права і суміжних прав; визначення пріоритетів державної політики у сфері культури, форм, підстав, умов та порядку надання державної підтримки культури, гарантій невтручання держави у творчі процеси, механізму впливу громадськості на формування і реалізацію державної політики у сфері культури. 4. Відносини у сфері культури, що стосуються охорони та використання об'єктів інтелектуальної власності, врегульовуються законодавством про інтелектуальну власність з урахуванням положень цього Закону. Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері культури 1. Основними засадами державної політики у сфері культури є: визнання культури одним з основних факторів самобутності Українського народу - громадян України всіх національностей (далі - Український народ); сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури; захист і збереження культурної спадщини як основи національної культури, турбота про розвиток культури; сприяння утвердженню гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті; забезпечення свободи творчості, захист прав інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав; гарантування прав громадян у сфері культури; створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня, естетичного виховання громадян, доступності освіти у сфері культури для дітей та юнацтва, задоволення культурних потреб Українського народу, розвитку закладів культури незалежно від форми власності, залучення до сфери культури інвестицій, коштів від надання платних послуг, благодійництва, інших не заборонених законодавством джерел; сприяння діяльності професійних творчих спілок та громадських організацій у сфері культури, активному функціонуванню державної мови в культурному просторі України, доступу громадян до культурних благ; визначення естетичного виховання дітей та юнацтва пріоритетом розвитку культури; забезпечення діяльності базової мережі закладів культури, закладів освіти сфери культури; підтримка діяльності у сфері культури, пов'язаної з виготовленням і розповсюдженням електронних та друкованих засобів масової інформації, аудіо- та аудіовізуальної продукції, розробленням комп'ютерних технологій та підвищенням їх потенціалу для розширення доступу та залучення громадськості до діяльності у сфері культури тощо; пропагування української національної культури у всій її різноманітності за кордоном та світового культурного надбання в Україні; підтримка вітчизняного виробника у сфері культури; забезпечення розвитку міжнародного культурного співробітництва; створення страхового фонду документації про культурні цінності та документів на об'єкти культурної спадщини. Стаття 4. Пріоритети державної політики у сфері культури 1. Пріоритети державної політики у сфері культури визначаються: програмами Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України та програмами діяльності Кабінету Міністрів України, в яких обов'язково враховуються аспекти розвитку культури; { Абзац другий частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4731-VI ( 4731-17 ) від 17.05.2012 } державними цільовими програмами у сфері культури, що розробляються і затверджуються згідно із законодавством. 2. Держава у пріоритетному порядку створює умови для: розвитку культури української нації, корінних народів та національних меншин України; збереження, відтворення та охорони історичного середовища; естетичного виховання громадян, передусім дітей та юнацтва; розширення культурної інфраструктури села. Стаття 5. Мова у сфері культури 1. Застосування мов у сфері культури гарантується Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та визначається статтею 23 Закону України "Про засади державної мовної політики" ( 5029-17 ). 2. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної мови у сфері культури, гарантує вільне використання мов усіх національних меншин України. { Стаття 5 в редакції Закону N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012 } Розділ II ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ Стаття 6. Права громадян у сфері культури 1. Громадяни мають право на: свободу творчості; вільний вибір виду діяльності у сфері культури, засобів і сфер застосування творчих здібностей, самостійне розпорядження своїм твором; провадження творчої діяльності самостійно або з використанням будь-яких форм посередництва; створення закладів культури недержавної форми власності різних напрямів діяльності та організаційно-правових форм; об'єднання у творчі спілки, національно-культурні товариства, центри, фонди, асоціації, інші громадські організації у сфері культури; збереження, розвиток, пропагування культурної, мовної самобутності, традицій, звичаїв та обрядів; захист прав інтелектуальної власності, зокрема авторського права і суміжних прав; доступ до культурних цінностей, культурної спадщини і культурних благ; здобуття культурно-мистецької освіти; інші права, встановлені законодавством. Стаття 7. Свобода творчості 1. Держава гарантує свободу творчості, вільний вибір діяльності у сфері культури. Право людини провадити творчу діяльність може реалізовуватися і на професійній, і на аматорській основі. Держава сприяє творчій діяльності митців і творчих спілок. 2. Втручання у творчий процес і здійснення цензури у творчій діяльності не допускаються. Стаття 8. Право на доступ до культурних цінностей та культурних благ 1. Громадяни мають право на доступ до культурних цінностей та культурних благ. Право на доступ до культурних цінностей реалізується шляхом утримання або надання закладам культури державної підтримки з державного та місцевих бюджетів для забезпечення їх функціонування та доступності їх послуг для різних категорій населення. 2. Діти дошкільного віку, учні, студенти, пенсіонери, інваліди мають право на відвідування державних та комунальних закладів культури, позашкільних закладів освіти галузі культури на пільгових умовах, передбачених законодавством. 3. Громадяни мають право на доступ до культурних цінностей шляхом: користування документами Національного архівного фонду України або їх копіями; ознайомлення з музейними колекціями, що належать до державної частини Музейного фонду України; користування фондами бібліотек, що належать до Державного бібліотечного фонду України. 4. Порядок доступу до Національного архівного фонду України, Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, фільмофонду визначається законодавством. Стаття 9. Право на утворення закладів культури 1. Юридичні та фізичні особи мають право створювати заклади культури з метою провадження діяльності у сфері культури самостійно або з використанням будь-яких форм посередництва у цій сфері у визначеному законодавством порядку. 2. Заклади культури можуть створюватися: центральними органами виконавчої влади; органами влади Автономної Республіки Крим; місцевими органами виконавчої влади; органами місцевого самоврядування; творчими спілками, громадськими організаціями, іншими об'єднаннями громадян; юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними. 3. В Україні гарантується можливість утворення різних за формою власності та видами діяльності у сфері культури закладів культури - театрів, концертних організацій, філармоній, культурних центрів, продюсерських агентств, професійних мистецьких колективів, кіностудій, кіно-, відеопрокатних закладів, видавництв, музеїв, архівів, заповідників, художніх галерей (виставок), бібліотек, клубних закладів, навчальних закладів культури і мистецтва, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) та студій, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, архітектурних, дизайнерських, рекламних, реставраційних центрів і майстерень тощо. 4. Законодавчими актами можуть визначатися особливості утворення окремих закладів культури. Стаття 10. Права громадян України всіх національностей у сфері культури 1. Держава створює умови для культурного розвитку громадян України всіх національностей, сприяє залученню їх до спільного процесу створення культурних цінностей. 2. Громадяни України будь-якої національності мають право зберігати, розвивати і пропагувати свою культуру, мову, традиції, звичаї та обряди, утворювати національно-культурні товариства, центри, заклади культури та провадити будь-яку іншу діяльність у сфері культури, що не суперечить законодавству. Стаття 11. Обов'язки у сфері культури 1. Фізичні та юридичні особи зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства щодо провадження діяльності у сфері культури; дбати про збереження народних традицій і примноження національного культурного надбання, сприяти охороні культурної спадщини; поважати культуру, мову, традиції, звичаї та обряди Українського народу; піклуватися про естетичне виховання і культурний розвиток дітей, прилучення їх до цінностей вітчизняної та світової культури. Розділ III ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ Стаття 12. Види і суб'єкти діяльності у сфері культури 1. До основних видів діяльності у сфері культури належать: створення, виконання, тиражування, розповсюдження, демонстрування (публічний показ і публічне сповіщення) та популяризація творів літератури і мистецтва; створення, збереження, охорона, використання та популяризація національного культурного надбання; проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, кінокритика; організація відпочинку і дозвілля громадян. 2. Суб'єктами діяльності у сфері культури є: держава в особі уповноважених органів виконавчої влади; територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування; професійні творчі працівники; наукові працівники, зокрема, музейних, бібліотечних закладів, історико-культурних заповідників, архівних установ; педагогічні працівники закладів освіти сфери культури; митці, які працюють на засадах мистецького аматорства; працівники культури; заклади культури, а також підприємства, установи та організації всіх форм власності, статути (положення) яких передбачають провадження діяльності у сфері культури; окремі громадяни, об'єднання громадян, які провадять діяльність у сфері культури. Стаття 13. Сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час підготовки пропозицій щодо формування та здійснення державної політики у сфері культури повинні враховувати необхідність створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини на території України. 3. Спеціально уповноважений державний орган контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють цілеспрямовану політику щодо повернення незаконно вивезених з території України культурних цінностей та забезпечення охорони культурних цінностей і об'єктів культурної спадщини, які є власністю України і перебувають на території інших країн. Стаття 14. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури 1. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури здійснюється відповідно до законодавства шляхом: створення сприятливого режиму оподаткування та надання державою фінансової підтримки для виробництва і розповсюдження книг, фільмів та інших видів культурного продукту українською мовою в Україні та за кордоном; встановлення квот демонстрування та розповсюдження вітчизняного україномовного культурного продукту на телебаченні, радіо, у кіно- та відеомережі. Стаття 15. Розповсюдження та популяризація творів літератури і мистецтва 1. Заклади та працівники культури вільно розповсюджують та популяризують з дотриманням вимог законодавства твори літератури і мистецтва, самостійно визначають репертуар, програми, зміст і форми гастрольно-концертної, виставкової, бібліотечно-інформаційної та іншої діяльності у сфері культури. Стаття 16. Збереження культурної спадщини, культурних цінностей та культурних благ 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують: збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища; збереження Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, Національного архівного фонду України, фільмофонду, їх постійне поповнення сучасними творами мистецтва, продукцією вітчизняного книговидавництва, кінематографа, аудіовиробництва; функціонування і розвиток мережі музеїв, архівів, бібліотек, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання та студій), клубів, кінотеатрів, кіно-, відеопрокатних підприємств, об'єднань, заповідників, реставраційних закладів державної та комунальної власності; збереження нематеріальної культурної спадщини, в тому числі традиційної народної культури, мов, діалектів і говірок, фольклору, традицій, звичаїв і обрядів, народних художніх промислів та ремесел, історичних топонімів тощо. 2. Забороняється вилучення друкованих видань, вихідних матеріалів фільмів та фонограм, інших мистецьких і літературних творів, документів, пам'яток з бібліотечних, музейних, архівних фондів, фільмофонду, знищення культурних цінностей з ідеологічних чи політичних міркувань. 3. Унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок Українського народу у всесвітню культурну спадщину, визнаються об'єктами національного культурного надбання і включаються до Державного реєстру національного культурного надбання. Порядок включення до зазначеного реєстру та порядок ведення обліку об'єктів національного культурного надбання визначаються Кабінетом Міністрів України. 4. Документи на об'єкти культурної спадщини та інформація про культурні цінності підлягають збереженню шляхом створення страхового фонду документації. Стаття 17. Професійна творча діяльність 1. Держава створює умови для провадження професійної творчої діяльності у сфері літератури, театрального, музичного, хореографічного, циркового, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, музейної справи, архітектури, кінематографії, журналістики, інформаційної, дизайнерської, науково-дослідної, реставраційної та іншої діяльності, спрямованої на розвиток культури. 2. Суб'єктами професійної творчої діяльності на індивідуальній і колективній основі є професійні творчі працівники, колективи та творчі спілки. 3. Статус професійного творчого працівника, правові засади професійної творчої діяльності визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами. Стаття 18. Сприяння мистецькому аматорству та організації дозвілля громадян 1. З метою задоволення потреби громадян у мистецькому аматорстві, створення умов для їх дозвілля органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування формують базову мережу закладів культури (клубних закладів, культурних центрів, парків культури та відпочинку, центрів народної творчості тощо), засоби масової інформації і надають їм фінансову підтримку, а також сприяють створенню недержавних закладів культури, клубів, мистецьких аматорських об'єднань, гуртків, студій за інтересами та провадженню ними діяльності. Стаття 19. Особливості створення, діяльності та ліквідації закладів культури 1. Заклади культури різних організаційно-правових форм господарювання і власності створюються і провадять діяльність відповідно до законодавства. Заклади культури провадять діяльність за видами, визначеними частиною першою статті 12 цього Закону, відповідно до цілей, передбачених їх статутами (положеннями). Основним видом діяльності закладу культури є діяльність у сфері культури, передбачена статтею 12 цього Закону. Заклади культури можуть одночасно з основною діяльністю провадити іншу господарську діяльність і одержувати від неї доходи, якщо інше не встановлено законом і така діяльність відповідає меті, з якою вони створені. Доходи, одержані від цієї діяльності, оподатковуються на загальних підставах згідно із законодавством. 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових закладів культури. Для неприбуткових закладів культури, закладів освіти сфери культури, а також фізичних та юридичних осіб, які надають благодійну допомогу неприбутковим закладам культури, створюється сприятливий режим оподаткування, передбачений податковим законодавством. 3. Створення чи припинення, у тому числі ліквідація, закладів культури здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Стаття 20. Особливості провадження інвестиційної та інноваційної діяльності, проведення приватизації у сфері культури 1. Держава забезпечує створення умов для провадження інвестиційної та інноваційної діяльності у сфері культури. Юридичним і фізичним особам гарантується додержання їхніх прав і законних інтересів під час провадження інвестиційної та інноваційної діяльності на об'єктах культурного призначення. 2. Кошти, що надійшли від приватизації об'єктів культурного призначення, у тому числі об'єктів незавершеного будівництва, державної власності, зараховуються в повному обсязі до Державного бюджету України, а комунальної власності - до відповідних місцевих бюджетів. Кошти, отримані від приватизації об'єктів культурного призначення, що є об'єктами незавершеного будівництва, розподіляються згідно із Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" ( 1953-14 ). 3. Не підлягають приватизації: архіви (архівні установи), об'єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об'єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнодержавного значення; об'єкти культури, що належать до майнових комплексів установ Національної академії наук України; пам'ятки, включені до переліку пам'яток, що не підлягають приватизації; пам'ятки археології; архіви та документи з них; пам'ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання); документи Державного бібліотечного фонду України; вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді; заклади культури, що забезпечують державні соціальні нормативи у сфері обслуговування населення закладами культури; заклади освіти сфери культури. 4. Забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення. 5. Не можуть бути предметом застави об'єкти права державної та комунальної власності, що занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Стаття 21. Особливості трудових відносин та працевлаштування в закладах культури 1. Керівники закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними трудового договору (контракту). Укладення контракту регулюється виключно законами України. Формування кадрового складу (художнього та артистичного, крім технічного персоналу) закладів культури здійснюється на конкурсній основі. За результатами конкурсу укладається трудовий договір у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік посад керівників структурних підрозділів, фахівців, працівників, які забезпечують і безпосередньо виконують творчі функції, визначається Кабінетом Міністрів України. Розділ IV БАЗОВА МЕРЕЖА ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ Стаття 22. Призначення та функціонування базової мережі закладів культури 1. Базова мережа закладів культури формується з метою: забезпечення розвитку сфери культури, всіх жанрів і видів мистецтва, а також цілісності національної культури; дотримання прав громадян України у сфері культури, забезпечення доступності національного культурного надбання, культурних благ та мистецької творчості шляхом дотримання державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури. 2. Базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Існуючі заклади культури та заклади освіти сфери культури автоматично включаються до базової мережі. 3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час формування та забезпечення функціонування базової мережі закладів культури керуються державними соціальними нормативами у сфері обслуговування закладами культури, передбаченими Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ). Виключення закладів культури з базової мережі можливе лише за погодженням з Міністерством культури і туризму України. Стаття 23. Рівні базової мережі закладів культури 1. До базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня належать державні, у тому числі національні (бібліотеки, музеї, архіви, галереї, заповідники, цирки, театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри, навчальні заклади культури і мистецтва, кіностудії, художні галереї, виставки національного (загальнодержавного) значення тощо), заклади культури. 2. До базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об'єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання та студії), парки культури та відпочинку тощо). Стаття 24. Переліки закладів культури базової мережі 1. На підставі державних соціальних нормативів забезпечення населення закладами культури і культурними послугами спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері культури затверджує перелік закладів культури базової мережі загальнодержавного рівня. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують переліки закладів культури базової мережі місцевого рівня. Стаття 25. Національні та академічні заклади культури 1. Статус національного закладу (установи) України може бути надано декільком закладам (установам) культури залежно від їх кількості у відповідній групі (театри, філармонії, бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, цирки, музичні колективи і ансамблі, кіностудії). Порядок надання закладу культури статусу національного та академічного визначається законодавством. Розділ V ФІНАНСУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ Стаття 26. Витрати на утримання закладів культури 1. Витратами на утримання закладів культури є: кошти державного та місцевих бюджетів; кошти, що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг; гранти, благодійні внески, добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних; інші не заборонені законодавством джерела. 2. Заклади культури загальнодержавного та місцевого рівня базової мережі залежно від форми власності утримуються або отримують фінансову підтримку відповідно за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів, а також коштів установ, організацій, громадян та їх об'єднань. Приватні заклади культури фінансуються їх засновниками. Стаття 27. Додаткова фінансова підтримка діяльності у сфері культури 1. З метою залучення додаткових фінансових ресурсів для розвитку культури держава створює сприятливий режим оподаткування фізичним та юридичним особам, які спрямовують свої кошти на розвиток культури. Механізм податкового заохочення підтримки діяльності у сфері культури визначається податковим законодавством України. Стаття 28. Забезпечення господарської діяльності закладів культури 1. Держава сприяє: забезпеченню закладів культури, закладів освіти сфери культури будівлями, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядженими приміщеннями, що відповідають потребам закладу культури; створенню виробничої бази з випуску спеціального обладнання для закладів культури, музичних інструментів, техніки для атракціонів, допоміжних матеріалів і засобів для індивідуальної художньої творчості, а також розвитку мережі спеціалізованих виробництв. Розділ VI СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКІВ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ Стаття 29. Оплата і стимулювання праці працівників у сфері культури 1. Оплата праці у сфері культури має забезпечувати створення належних матеріальних умов для ефективної самостійної творчої діяльності працівника, підвищення престижності професії, сприяти підвищенню його кваліфікації, стимулювати залучення талановитої молоді до діяльності у сфері культури. Заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством. Умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частина перша статті 29 набирає чинності з 1 січня 2011 року - див. п.1 розділу X "Прикінцеві положення" цього Закону } 2. Працівникам у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, держава забезпечує: роботу на повну тарифну ставку; створення належних умов праці, її оплату; правовий, соціальний, професійний захист; призначення і виплату пенсій відповідно до законодавства; інші гарантії, встановлені законом. { Частина друга статті 29 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. п.1 розділу X "Прикінцеві положення" цього Закону } 3. Працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. { Частина третя статті 29 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. п.1 розділу X "Прикінцеві положення" цього Закону } 4. Працівники державних і комунальних закладів культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у таких населених пунктах і проживають у них, мають право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки відповідно до законодавства. 5. Працівникам державних і комунальних закладів культури, педагогічним працівникам закладів освіти сфери культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у таких населених пунктах і проживають у них, держава забезпечує відповідно до законодавства безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах установлених норм. Стаття 30. Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників сфери культури 1. Держава забезпечує працівникам сфери культури призначення та виплату пенсії відповідно до законодавства. Розділ VII УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У РОЗВИТКУ СФЕРИ КУЛЬТУРИ Стаття 31. Участь громадськості у реалізації державної політики у сфері культури 1. Громадські організації (професійні спілки, творчі спілки, товариства, фонди, асоціації тощо) беруть участь у реалізації державної політики у сфері культури відповідно до законодавства. 2. Громадські організації мають право самостійно та на договірній основі утворювати благодійні організації для фінансування культурних програм розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у сфері культури, розв'язання соціальних і побутових проблем професійних творчих працівників. Стаття 32. Співпраця державних органів та культурно-мистецької громадськості 1. З метою представлення та захисту інтересів професійних творчих працівників і аматорів держава залучає представників культурно-мистецької громадськості до участі в підготовці проектів нормативно-правових актів, презентації України в різних сферах міжнародного культурного життя, забезпечує надання інформації, необхідної для виконання завдань, визначених статутами (положеннями) закладів культури. Розділ VIII МІЖНАРОДНІ КУЛЬТУРНІ ЗВ'ЯЗКИ Стаття 33. Державне сприяння міжнародному культурному співробітництву 1. Держава сприяє міжнародному культурному обміну, співробітництву закладів культури, професійних творчих працівників, працівників культури України із зарубіжними партнерами. 2. Заклади культури незалежно від підпорядкування, форми власності та організаційно-правової форми, професійні творчі працівники, окремі громадяни мають право самостійно укладати договори (контракти) з іноземними фізичними та юридичними особами про форми співробітництва у сфері культури, брати участь у роботі відповідних міжнародних організацій та фондів, провадити зовнішньоекономічну діяльність у сфері культури відповідно до законодавства. Стаття 34. Розвиток національної культури за межами України 1. Держава піклується про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України, зокрема шляхом сприяння проведенню культурно-мистецьких заходів за кордоном, відкриттю та діяльності українських національних культурних центрів та національних освітніх закладів в інших країнах. Розділ IX ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КУЛЬТУРУ Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про культуру 1. Особи, винні у порушенні законодавства про культуру, несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Розділ X ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини першої статті 29, яка набирає чинності з 1 січня 2011 року, частини другої статті 29, яка набирає чинності з 1 січня 2012 року, та частини третьої статті 29, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року. Установити, що до набрання чинності частинами першою - третьою статті 29 цього Закону діють умови оплати праці, передбачені законодавством. До приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону. 2. Абзаци другий та четвертий статті 1 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" ( 554/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 52, ст. 312) викласти у такій редакції: "професійний творчий працівник - особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва"; "творча діяльність - індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність". 3. Визнати такими, що втратили чинність: Основи законодавства України про культуру ( 2117-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 21, ст. 294 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року "Про порядок введення в дію "Основ законодавства України про культуру" ( 2141-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 21, ст. 295). Президент України В.ЯНУКОВИЧ м. Київ, 14 грудня 2010 року N 2778-VI

Контакти

Тел.: +38 (055-39) 2-64-65 e-mail: gopri-kultura@meta.ua Адреса: вул. Кірова, 5, м. Гола Пристань Херсонська обл. Надіслати повідомлення у відділ культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації. Графік особистого прийому громадян по відділу культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації на 2012 рік № з/пП.І.Б, посадаДні особистого прийому1Олексюк Олег Васильович – начальник відділу культури і туризму райдержадміністраціївівторок – 14.00 – 17.00 четвер – 9.00 – 17.002Безкровна Наталія Миколаївна – головний спеціаліст відділу культури і туризму райдержадміністраціїпонеділок – 8.00 – 12.00 середа – 9.00 -17.003Подковзун В'ячеслав Миколайович – головний спеціаліст відділу культури і туризму райдержадміністраціївівторок – 8.00 – 14.00 п'ятниця – 8.00 – 16.004Ільницька Світлана Анатоліївна – виконуюча обов'язки головного бухгалтера централізованої бухгалтеріїчетвер – 10.00-12.00

Урочище Буркути – яскравий об’єкт туристичної діяльності, що зацікавить вітчизняного та іноземного туриста. Урочище площею 5,2 тис.га, знаходиться на Чалбаській (Виноградівській) арені Нижньодніпровських пісків. Центр його розташований на межі Голопристанського та Цюрупинського районів.

Наче спеціально для любителів риболовлі та мисливства створила природа унікальний Збур'ївський кут. Сімейний відпочинок на лоні заповідної дикої природи буде надзвичайно вдалим та незабутнім. Докладніше читайте на сайті, а поки що - насолоджуйтесь фоторепортажем.

"Красна горниця" - затишна садиба сільського зеленого туризму. Розташована у центрі селища Залізний Порт. Додаткова інформація.

Гостинні господарі Марія та Михайло Жукови запрошують Вас до "Марійкиної садиби". Ви зможете не тільки гарно відпочити, але й корисно провести час. Адже талановита господарка Марія проведе для Вас майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок та українських оберегів-сувенірів (читайте на сайті). Докладну інформацію - читайте на сайті "Марійкиної садиби".

База зеленого туризму "Чайка”

Запрошуємо відвідати унікальний Історико-розважальний комплекс "Зелені хутори Таврії". "Зелені Хутори Таврії" знаходяться на 8-му кілометрі траси Цюрупинськ–Гола Пристань, на кордоні однойменних районів. Це єдиний у східній Європі історико-розважальний комплекс такого масштабу. Площа Хуторів вдвічі більша за площу такої держави як Ватикан. Тут відроджуються традиції наших пращурів і практично забуті ремесла, які кожен зможе спробувати.

Ви не втрачайте молодого гарту!

З метою відзначення Міжнародного дня людей похилого віку 30 вересня 2011 року в районному Будинку культури відбувся районний фестиваль колективів та окремих виконавців аматорської народної творчості людей поважного віку "І молодістю повниться душа”, який щорічно проводиться відділом культури і туризму Голопристанської райдержадміністрації, районним Будинком культури за сприяння органів місцевого самоврядування. У конкурсі брали участь: вокально-хорові колективи, малі вокальні форми, окремі виконавці та читці. Чарівною ведучою фестивалю була Галина Маменко – художній керівник районного Будинку культури. Виступи учасників конкурсу оцінювало журі у складі: заступника голови районної ради Басараба І.К; начальника відділу культури і туризму районної державної адміністрації Олексюка О.В; головного спеціаліста відділу культури і туризму районної державної адміністрації Безкровної Н.М; спеціаліста 1-ї категорії відділу культури і туризму районної державної адміністрації Подковзуна В.М; методиста по художній самодіяльності районного Будинку культури Фоменко О.Т. Серед малих вокальних форм грамотою за участь були нагороджені: вокальний дует у складі Ніни Левчук та Олени Ткач; Олександра Середи та Ніни Ігуменщевої – районного Будинку культури; кращим визнано та нагороджено цінними подарунками вокальне тріо у складі Віри Мартинчук, Олени Ткач та Ніни Левчук – Старозбур’ївського СБК. Серед вокального жанру грамоту за участь отримали солісти районного Будинку культури Олександр Середа, Клавдія Колесник, Ніна Ігумещева –Євген Чумаченко отримав грамоту за високу виконавську майстерність та цінний подарунок. Серед розмовного жанру, а саме гумору, журі відзначили Валентину Бузукіну, Тамару Крамар – районного Будинку культури; Валентину Ямпольську Старозбур’ївського СБК. Серед вокально-хорового жанру грамотами за окрему виконавську майстерність та цінними подарунками нагороджені аматорський народний хоровий колектив "Червона калина" (керівник Юлія Решетило); аматорський народний фольклорний ансамбль "Олешшя" Кардашинського осередка культури (керівник Валентина Бухтій). Грамоти за участь отримали фольклорний ансамбль "Перепілочка" Старозбурївськогго СБК (керівник та акомпаніатор Євгенія Троцюк); аматорський народний ансамбль народної пісні "Степовичка" Новофедорівського СБК (керівник та акомпаніатор Микола Прокопенко). Хоч і поважний вік у Вас, Ви не втрачайте молодого гарту. Тримайтеся! Ми любим Вас! Бо ви того, шановні, варті! В. Подковзун, Спеціаліст 1-ї категорії відділу культури і туризму районної державної адміністрації

Вінок Дунаю

7-9 жовтня 2011 року в м. Одеса відбувся Міжнародний етнічний фестиваль "Вінок Дунаю". Гості та жителі міста отримали чудовий шанс поринути у світ сільських традицій та народного ремесла. На фестивалі була розгорнута виставка народних майстрів з різних куточків світу, серед яких були і наші земляки. Оксана Володимирівна Марченко (м. Гола Пристань) представила чудові прикраси з бісеру, а Катерина Іванівна Колпакова (м. Гола Пристань) – вишиванки. Жукови Ольга Вікторівна та Михайло Сергійович з «Марійкиної садиби» (с. Іванівка) презентували ляльки-мотанки. А ще взяли участь у конкурсі під назвою "Майстер етнічної кухні". Скуштувавши їхні страви, судді не втрималися та попросили "добавки". Талановитий сімейний дует нагороджений дипломом та фірмовою статуеткою фестивалю. Родзинкою серед етно-колективів та окремих виконавців стала Наталія Анатолівна Кириченко (Пам’ятненський сільський будинок культри), яка своїми запальними піснями задавала веселий настрій на фестивалі. В'ячеслав Подковзун, головний спеціаліст відділу культури і туризму районної державної адміністрації

Про районну комплексну програму розвитку закладів культури

Усі ми хочемо жити в країні, в якій можна було б пишатися не тільки "славним минулим", а й сьогоденними здобутками і переконливими перспективами в майбутньому. У цьому контексті роль культури не можна переоцінити, оскільки саме вона формує нашу свідомість. Від культури залежать наші ідеали та амбіції, якість і стиль життя та мислення, якість наших стосунків. Культура - це, власне, базові цінності, смисли, етика та способи нашої поведінки. Все це зумовлює якість нашої професійної роботи і таким чином впливає на якість економіки.

Мистецтво рідного села

Звітний концерт аматорської народної творчості Разом з весною, лине й пісня - щира Українська - вона завжди з нами! 31 березня 2012 року на базі Новозбур'ївського сільського Будинку культури (директор Микола Коваленко) відбувся звітний концерт аматорської народної творчості Голопристанського району "Мистецтво рідного села". Високоповажну комісію з Херсону зустріли з піснями аматорського народного фольклорного ансамблю "Олешшя" Кардашинського осередку культури та запашним караваєм. Розпочався звіт в районному Будинку культури виступами народних колективів та колективів супутників, а саме: духовий оркестр районного Будинку культури (керівник Опентанний Олександр Миколайович), академічний хор районного Будинку культури (керівник Соляник Юлія Миколаївна), ансамбль скрипалів "Чарівна скрипка" районного Будинку культури (керівник Вакуленко Світлана Сергіївна) та колектив супутник ансамблю скрипалів, хор ветеранів "Червона калина" районного Будинку культури (керівник Юлія Решетило), дитячий "зразковий" хореографічний ансамбль "Райдуга" районного Будинку культури (керівник Лариса Сафонова), ансамбль народних інструментів "Джигірка" районного Будинку культури (керівник Віктор Зибін), ансамбль народної музики "Перебендя" та колектив супутник "Човник" ансамблю народної музики "Перебендя" (керівник заслужений працівник культури України Безвуляк Микола Антонович". Всі колективи підтвердили звання народний та зразковий своїми високопрофесійними виступами. В Новозбур'ївському сільському Будинку культури до початку заходу на майдані грав аматорський "народний" духовий оркестр Таврійського сільського клубу (керівник Опентанний Олександр Миколайович). У фойє була розгорнута виставка сувенірної продукції Голопристанського району, в якій взяли участь народні умільці: гурток "Умілі ручки" керівник Щербина Антоніна, Стафікапуло Ліна, Щербина Вероніка, Кузнєцова Дар'я, Тетяна Миколаївна, Шумілова Каріна - с. Геройське; Кацкієв Едвард - с. Нова Збурївка; Євтушенко Оксана - м. Гола Пристан, Волос Оксана -с. Нова Федорівка, Куліда Сергій - с. Жовтневе; гурток "Умілі рученята" керівник Петровніна Лілія с. Таврійське, Жукови Ольга та Михайло "Марійкина садиба" - с. Іванівка; Гапалюк Наталія, Коломієць Валентина, Калікіна Тамара, Данильченко Юлія - с. Круглоозерка, Овчиннікова Дарина, Винниченко Аліна, Матвєєва Альбіна - с. Чорноморське, Шевченко Павло - с. Стара Збурївка, Подберезняк Валентина, Лисак Таїсія, Байдацька Наталія, Лиховид Світлана, Вишняк Вікторія, гурток "Майстриня" керівник Лисак Таїсія, Позняк Дарина, Кравцова Наталія, Подлєсна Олександра, Яценко Світлана - с. Бехтери, Пласкальний Володимир - с. Велика Кардашинка, Євланова Світлана, Забродіна Тетяна - с. Нововолодимирівка. На сцені Новозбурївського сільського Будинку культури звіт було розпочато аматорським народним ансамблем бандуристів "Тавричанка", Таврійської дитячої музичної школи (керівник Оксана Макаренко). В концертній програмі виступили: учасники хореографічного ансамблю "Шанс" Новозбур'ївського сільського будинку культури, (керівник Марина Братченко), аматорський ансамбль народної пісні "Перепілочка", ансамбль народних інструментів " Ладоніта" Чулаківського сільського Будинку культури , (керівник Віталій Болдирев), аматорський народний ансамбль народної пісні " Макітерка", (керівник Олена Гарковенко), аматорський народний ансамбль народної пісні "Журавка" Бехтерського сільського будинку культури, (керівник Сергій Петренко), аматорський народний ансамбль козацької пісні "Січовики" Чулаківськго сільського будинку культури, (керівник Віталій Болдарев), ансамбль народної пісні " Кумоньки" Бехтерського сільського Будинку культури (керівник Галина Прилип) аматорський народний ансамбль народної пісні "Степовичка" Новофедорівського сільського будинку культури, (керівник Микола Прокопенко); аматорський народний хоровий колектив "Степовий гомін", Долматівського сільського Будинку культури (керівник Олександра Гордіна), хореографічний ансамбль "Шарм" Круглоозерського сільського будинку культури (керівник Оксана Бєгун), гурт " Світанок" та "зразковий" ансамбль "Зорепад" Новозбур'ївського сільського будинку культури (керівник Олена Шульга), дитячий музично-драматичний колектив "Живчик" Новозбур'ївського сільського будинку культури (керівник Марина Братченко), дитячий хореографічний ансамбль " Фентезі" Новозбур'ївського сільського будинку культури, (керівник Марина та Василь Братченко), дитячий вокальний гурт "Конфеті " Памятненського сільського Будинку культури (керівник Наталя Кириченко), езидський ансамбль "Сипан" (керівник Худоян Торнік), декламували новели та оповідання Миколи Бажана "Вовчиця" читали Людмила Міхєєва Круглоозерського сільського Будинку культури, Олеся Гончара " Мати" - Світлана Киселюк - Чулаківський сільський Будинок культури; фольклорний ансамбль "Перепілочка" Старозбур'ївського сільського Будинку культури, (керівник Євгенія Троцюк), Єстрадна мініатюра від команди КВК "Сільпо" Новософіївського центру дозвілля (керівник Юрій Меньков), театр мініатюр " Посмішка" Геройського сільського клубу, інсценізацію " Студентське весілля" - виконували учасники театру мініатюр "Маска", (керівник Любов Головко), гуморески читав Давид Колодій, чудові пісні дарували Наталія Кириченко - Андрій Конобрицький, Олександра Олексіна, Сурік Юсубян, Ганна Власенко, Вікторія Лисенко. Підбило підсумки проведення звітного концерту аматорської народної творчості Голопристанського району "Мистецтво рідного села" почесне журі у складі: заступник начальника управління культури і туризму обласної державної адміністрації Мазур Ігор Романович, директор Херсонського обласного центру народної творчості Аляб'єва Світлана Вікторівна, провідний методист з фольклорного жанру Другальов Валерій Володимирович, провідний методист з ужитково-прикладного мистецтва Ситнік Юлія. Також було презентовано новий проект відділу культури і туризму районної державної адміністрації - "Народні колективи Голопристанщини: I частина" (диск з телефільмами про народні аматорські колективи "Чулаківна" та "Олешшя". Начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації Олег Олексюк та директор Голопристанського районного Будинку культури Лариса Саменко висловлюють щиру вдячність Новозбур'ївському сільському голові Самойленко Таїсії Іванівні за теплий прийом гостей та активну участь у організації та проведенні заходу. Сподіваємось і на подальшу співпрацю та порозуміння! В'ячеслав Подковзун Головний спеціаліст відділу культури і туризму райдержадміністрації

Зіркова хвиля

"Зіркова хвиля" у Залізному Порту На березі Чорного моря відпочиваючі Залізного Порту мають унікальну можливість насолодитися виступами творчих колективів рок-гуртів та солістів-вокалістів протягом усього курортного сезону. Починаючи з 8 червня, кожну п'ятницю, суботу і неділю від 20.00 до 24.00 на базі дитячого оздоровчого центру санаторного типу "Примор'є" зі стаціонарної сцени вилунюють авторські пісні і рок-композиції, фольклорні мелодії і джазові імпровізації, запалюють і надихають глядачів українські народні та східні танці. Загалом відпочиваючі Залізного Порту наснажують свою душу творчими знахідками виступаючих на будь-який смак. Понад п'ятсот учасників фестивалю дарували і дарують радість глядачам, яких за цей період побувала на концертах уже понад сто тисяч осіб. Найбільше запам'яталися виступи рок-гуртів "Шлагбаум" та "Рокфеллер" (м. Львів), "Шарк" (м. Донецьк) "Дзеркало" (м. Цюрупинськ), "Лабораторія" (м. Гола Пристань), "Жесть" (м. Херсон), а також незабутнє бельканто оперних співачок Ольги Баль (м. Херсон) та Ольги Дідусенко (м. Миколаїв), прекрасного тенора Дениса Морозенка (м. Херсон), та Ігоря Гулого (с. Новофедорівка), цікаві авторські пісні Геннадія Луківа (м. Гола Пристань), запальні пісні у виконанні неперевершеної Галини Маменко та незабутньої Юлії Решетило (м. Гола Пристань), глибоко патріотичні пісні хору ветеранів клубу "Патріот" (м. Херсон) і звичайно ж виступи хореографічних колективів Дніпропетровської, Волинської, Харківської та Херсонської областей. Вразила глядачів своєю пластикою і розумінням східних танців Солоніченко Анастасія (м. Кривий ріг). Тож на екваторі проведення фестивальних днів, 20 липня 23012 року, у с. Залізний Порт відбулося справжнє свято молодості і краси - гала-концерт кращих виконавців відкритого фестивалю "Зіркова хвиля". 1-е місце вибороло вокальне тріо родини Ткачових (с. Залізний порт), 2-е місце посіли Устимова Віроніка (с. Чулаківка) та Юлія Сукач (с. Новофедорівка). 3-є місце зайняли Остапшина Дарина (с. Чулаківка) та Глорія Ткачова (с. Залізний Порт) Переможців на екваторі визначили тільки серед дітей-вокалістів, по завершенню фестивалю у серпні будуть нагороджені і дорослі виконавці. Дякуємо за інформаційну підтримку ОДТРК "Скіфія" (м. Херсон), Волинському обласному державному телерадіоканалу, обласній газеті "Молодь Херсонщини", Голопристанській газеті "Голопристанський вісник", а також спонсорам фестивалю: дирекції дитячого оздоровчого центру санаторного типу "Примор'є" народному депутату Олексієві Валерійовичу Журавко, депутатові обласної ради Бетеру Миколі Степановичу, депутатам районної ради Савченко Миколі Миколайовичу та Бритвіну Леоніду Васильовичу, Грибко Олексієві Сергійовичу та Тупікову Віталію Миколайовичу, Окремо шану складаємол за чинну допомогу голові районної державної адміністрації Мореву Олексію Олександровичу та голові районної ради Попову Геннадію Васильовичу. Вірю, що організатори фестивалю Продюсерський центр Григорія Борзенка та відділ культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації знайдуть іще чимало талановитих виконавців з України та європейських країн, які будуть вести відпочиваючих до храму мистецтв і її величності культури. Дай Вам Бог радості! Олег Олексюк, начальник відділу культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації

Дні села на Голопристанщині

Дні села на Голопристанщині Майже 20 років поспіль на Голопристанщині в літні та осінні дні традиційно проводиться День села. Кожна сільська територіальна громада готується до цього свята заздалегідь і обов'язково проводить урочистості із власним ноу-хау. Чулаківка як родоначальник цих свят в районі цього року відзначила ювілей села не лише життєстверджуючим концертом, а і конкурсом авторських страв та вікториною-дигустацією сортів картоплі. Виступи аматорського "народного" ансамблю народної пісні "Чулаківка" та музичного ансамблю "Ладоніта" усіх взяли за душу. Велика Кардашинка, Кардашинка, Мала Кардашинка та Кохани славляться не лише народним ансамблем "Олешшя", а і безпроіграшною лотереєю серед мешканців територіальної громади. Нововолодимирівка та Зеленотропинське завжди по-новому проводять конкурс вулиць. З метою покращення впорядкування присадибних ділянок, а також з метою розвитку здібностей односельчан. Порадував територіальну громаду і подарунок від народного депутата України Олексія Журавки - глибоководний насос. В Бехтерах цього року відбувся День села вперше, що став своєрідним звітом сільського голови Михайла Івановича Бурака перед часткою громади, яка в своїй переважній більшості рік тому обрала його своїм керманичем і, судячи по всьому, не помилилась. Добропільський сільський будинок культури в День села отримав цінну допомогу від депутата районної ради Синенка О.О (металопластикові вікна на суму 10 тис грн.) та народного депутата України Журавка О.В (ремонт козирка на суму 5 тис грн.) В Пам'ятному, яке славиться народним аматорським колективом "Макітерка", і було традиційно побудовано концертну програму на основі уславленого колективу. Та Були і приємні несподіванки це і гості співаки з Генічеського району і нещодавно створений дитячій вокальний колектив "Конфіті". В усіх сільських територіальних громадах звучали обов'язково пісні про рідне село. Начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації Олег Олексюк

Склад ради старійшин

Додаток 1 до наказу завідувача сектора                                                                    культури  районної державної  адміністрації   ____________№_______ Склад ради старійшин при відділу культури районної державної адміністрації     Олексюк Олег Васильович - начальник відділу культури районної державної адміністрації, голова ради Подковзун                    В'ячеслав Миколайович  - - головний спеціаліст відділу культури районної державної адміністрації, заступник голови ради Члени ради:   Безвуляк                       Микола Антонович - заслужений працівник культури України, викладач Голопристанської районної дитячої школи мистецтв Калашніков Володимир Васильович - звукорежисер районного Будинку культури Карабач  Світлана Олександрівна - заступник завідувача Голопристанської  районної бібліотеки по роботі з дітьми Середа Володимир Михайлович - поет-пісняр, пенсіонер (за згодою) Чумаченко Євген Гаврилович - заслужений працівник сфери послуг України   пенсіонер, почесний громадянин м. Гола Пристань, соліст народного аматорського хору ветеранів «Червона калина» Голопристанського районного Будинку культури (за згодою) Ярова Марія Пантеліївна - пенсіонер, письменник-краєзнавець (за згодою) Головко Любов Григоріївна - директор Круглоозерського сільського Будинку культури (за згодою)   Начальник відділу культури районної державної адміністрації О.В.Олексюк

Положення про раду старійшин

Додаток 2 до наказу начальника відділу культури районної державної адміністрації ____________№________ Положення про раду старійшин при відділу культури районної державної адміністрації 1. Рада старійшин при відділі культури районної державної адміністрації (далі - Рада) є консультативно-дорадчим органом, який утворюється при секторі культури з метою сприяння здійсненню повноважень та залучення досвіду відомих Заслужених працівників культури України та досвідчених фахівців сфери управління закладами культури району до визначення конкретних шляхів та можливостей подальшого розвитку культурної галузі району. 2. Рада у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голів обласної та районної державних адміністрацій, цим Положенням. 3. Метою Ради є: - допомога в роботі відділу культури  районної державної адміністрації та структурних підрозділів по обговоренню конкретних шляхів та можливостей подальшого соціально-економічного розвитку галузі, визначенню стратегії на середню та довготривалу перспективу її розвитку на шляху ринкових реформ, якісному оновленню механізму управління галуззю; - прийняття участі в обговоренні та визначенні напрямів соціальної політики, розробці заходів, спрямованих на вдосконалення по наданню культурних послуг населенню, ознайомлення з культурно-просвітницькими проектами, які мають визначальне значення для Голопристанщини. 4. Основними завданнями та функціями Ради є: - збір та аналіз інформації щодо виконання районних програм; - вплив на формування громадської думки, виховання високодуховної молоді, моральне здоров'я населення та створення атмосфери прозорості і реалістичної влади; - розгляд з відповідними фахівцями та керівниками підвідомчих установ відділу культури  районної державної адміністрації питання та проекти, що стосуються збалансованості розвитку культурної галузі району, висловлює щодо них свою думку, розробляє рекомендації та вносить пропозиції. 5. Рада формується з відомих  фахівців    та досвідчених спеціалістів в галузі культури району. 6. Зміни до складу Ради вносяться її головою за погодженням з заступником голови Ради, який затверджує їх відповідним наказом. 7. Робота Ради проводиться згідно плану, що  затверджується на її засіданні. Засідання скликається не рідше чотирьох разів на рік. Позачергові засідання ради скликаються за рішенням голови Ради або за пропозицією більшості членів. 8. Рішення та рекомендації Ради приймаються більшості голосів її членів. 9. Координацію діяльності Ради здійснює заступник голови Ради, методичну допомогу – члени ради. 10. Члени Ради можуть долучатися до розробки важливих регіональних програм, узгодження проектів, окремих матеріалів за дорученням голови чи заступника Ради. 11. Члени ради можуть брати участь у засіданнях апаратної наради відділу культури районної державної адміністрації, нарадах та семінарах з питань розвитку культури. 12. За дорученням голови Ради члени Ради можуть приймати участь у засіданнях робочих груп, координаційних рад, що діють при  відділі культури районної державної адміністрації, з питань економічного, соціального та культурного розвитку району. 13. Рада організовує свою діяльність на основі принципу гласності, відкритості та з урахуванням громадської думки. Про результати діяльності Ради рішення повідомляються зацікавленим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, на підприємства, установи  та організації району, в засоби масової інформації. Пропозиції Ради оформлюються протокольно та мають рекомендаційний характер. 14. Положення розроблено згідно з Законом України "Про місцеві державні адміністрації" та регламентом районної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови районної державної адміністрації.     Завідувач відділа культури  районної державної адміністрації  О.В.Олексюк  

Наказ №29 про створення Ради старійшин

УКРАЇНА ГОЛОПРИСТАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІДДІЛ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ Н А К А З 06.10.2011 № 29 Про раду старійшин при відділі культури і туризму районної державної адміністрації З метою визначення районної стратегії на довготривалу перспективу в галузі культури, якісного оновлення механізму управління сферою, визначення основних напрямків культурної політики району НАКАЗУЮ: 1. Утворити раду старійшин при відділі культури і туризму районної державної адміністрації згідно з додатком 1. 2. Затвердити положення про раду старійшин при відділі культури і туризму районної державної адміністрації (додаток 2). 3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації О.В.Олексюк Дивитися наказ з додатками у форматі *.pdf

Положення про Палату соціального партнерства

Додаток 2 до наказу начальника відділу культури і туризму районної державної адміністрації 01.06.2012 № 28 ПОЛОЖЕННЯ про Палату соціального партнерства при відділі культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації 1. Палата соціального партнерства при відділі культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації (далі - Палата соціального партнерства ) є рівноправним соціальним партнером у справах підготовки та проведення фестивалів та конкурсів, культурно-масових заходів та урочистостей, а також являється консультативно-дорадчим органом , який утворюється при відділі культури і туризму районної державної адміністрації з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики в галузі культури та туризму. 2. У своїй діяльності Палата соціального партнерства керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики в галузі культури та туризму, розпорядженнями голів обласної та районної державних адміністрацій, цим Положенням. 3. Основними завданнями Палати соціального партнерства є: - сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; - забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень центральних і місцевих органів виконавчої влади; - організація фандрайзенгових кампаній по збору спонсорських коштів на проведення районних та відкритих фестивалів та конкурсів, культурно-масових заходів та урочистостей; - створення умов для покращення інвестиційного клімату в галузі культури і туризму на теренах Голопристанського району; - створення передумов для організації роботи ресурсного центру громадських організацій Голопристанського району. 4. Палата соціального партнерства відповідно до покладених на неї основних завдань: - готує і подає пропозиції до орієнтованого плану проведення консультацій з громадськістю; - подає пропозиції щодо строків проведення публічних громадських обговорень; - подає пропозиції щодо проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом; - розробляє та подає на розгляд пропозиції до плану проведення консультацій з громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків та етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій та врахування їх результатів; - здійснює інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; - опрацьовує отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю пропозиції і зауваження з питань формування та реалізації державної політики і подає їх в установленому порядку до районної державної адміністрації; - систематично інформує громадськість, зокрема, через засоби масової інформації, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання. - акумулює спонсорські кошти на проведення районних та відкритих фестивалів та конкурсів, культурно-масових заходів та урочистостей на рахунках громадських організацій, протокольно закріплених за визначеними заходами; - проводить адміністрування визначених районних та відкритих фестивалів та конкурсів, культурно-масових заходів та урочистостей. 5. Палата соціального партнерства з метою покладених на неї завдань має право: - отримувати в установленому порядку від органу виконавчої влади інформацію, необхідну для своєї роботи; - утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії експертні групи) відповідно до напрямів роботи Палати; - залучати до своєї роботи представників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, а також окремих фахівців; - проводити збори. 6. До складу Палати соціального партнерства включаються представники громадських організацій, професійних спілок та інших об`єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. 7. Палату соціального партнерства очолює голова, який обирається членами Палати строком на два роки. Голова Палати соціального партнерства має заступників, які обираються з членів ради за його поданням. Голова Палати соціального партнерства: - організовує діяльність Палати; - скликає та організовує підготовку засідання Палати; - підписує документи від імені Палати; - представляє Палату соціального партнерства у взаємовідносинах з органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації. 8.Палата соціального партнерства провадить свою діяльність відповідно до затверджених нею планів роботи. Основною формою роботи громадської ради є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання Палати соціального партнерства є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів. У засіданнях Палати соціального партнерства можуть брати участь керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади. 9. Рішення Палати соціального партнерства є правомочним, якщо воно приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Рішення Палати соціального партнерства мають рекомендаційний характер. 10. Для організаційного забезпечення своєї роботи Палата соціального партнерства може утворювати робочий орган - секретаріат. Порядок роботи секретаріату визначається Палатою соціального партнерства. Головний спеціаліст відділу Культури і туризму районної державної адміністрації Н. М. Безкровна

Склад Палати соціального партнерства

Додаток 1 до наказу начальника відділу культури і туризму районної державної адміністрації 01.06. 2012 № 28 Склад Палати соціального партнерства при відділі культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації 1. Ковтун Вікторія Василівна - відповідальний секретар обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, голова Палати соціального партнерства; 2. Морозюк Олексій Федорович - голова Голопристанської районної організації Суспільної Служби України; 3. Кудрявченко Наталія Олександрівна - голова Херсонського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Молода Просвіта", секретар Палати соціального партнерства; 4. Борзенко Григорій Григорійович - президент Продюсерського центру Григорія Борзенка, голова Херсонського міського благодійного фонду "Прем'єра століття"; 5. Михолат Світлана Миколаївна - президент Голопристанського районного благодійного фонду "Свята Ольга"; 6. Шевченко Павло Павлович - голова Старозбур'ївської сільської молодіжної громадської організації "Дніпрова Чайка"; 7. Губанова Світлана Володимирівна - голова Добропільської сільської громадської організації "Сонечко"; 8. Коваленко Світлана Юр'ївна - голова Голопристанської районної громадської дитячої організації "Веселкова республіка"; 9. Безсонов Сергій Миколайович - голова Миколаївської обласної громадської організації "Талановиті діти Миколаївщини"; 10. Тупіков Віталій Миколайович - голова Голопристанської районної молодіжної громадської організації "Молоді регіони" 11. Рубін Іван Андрійович - голова Голопристанської районної організації Рада ветеранів; 12. Бузило Микола Омелянович - голова Голопристанської районної організації воїнів-інтернаціоналістів "Контингент"; 13. Бардачова Анжела Володимирівна - голова Новософіївської сільської громадської організації "Добробут"; 14. Коваленко Надія Петрівна - голова Нововолодимирівської сільської громадської організації "Реальність"; 15. Блакитний Сергій Михайлович - голова Голопристанської районної організації Ліги Підприємців; 16. Фалєєва Ольга Федорівна - голова Геройської сільської громадської організації "Культура - нащадкам"

Наказ №28 про створення Палати соціального партнерства

УКРАЇНА ГОЛОПРИСТАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІДДІЛ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ НАКАЗ 01.06.2012 № 28 Про створення Палати соціального партнерства при відділі культури і туризму районної державної адміністрації З метою визначення районної стратегії на довготривалу перспективу в галузі культури, якісного оновлення механізму управління сферою, визначення основних напрямків культурної політики району НАКАЗУЮ: 1. Утворити Палату соціального партнерства при відділі культури і туризму районної державної адміністрації згідно з додатком 1. 2. Затвердити положення про Палату соціального партнерства при відділі культури і туризму районної державної адміністрації (додаток 2). 3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації О.В.Олексюк Читати наказ №28 у форматі *.pdf

Сторінки

Органи влади

Президент України Верховна Рада України Кабінет Міністрів України Херсонська обласна рада Херсонська обласна державна адміністрація Голопристанська районна рада Голопристанська районна державна адміністрація

Громада

Розробка сайту та підтримка: