ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законом N 163-XIV ( 163-14 ) від 06.10.98, ВВР, 1998, N 48, ст.292 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.372 N 1366-XIV ( 1366-14 ) від 11.01.2000, ВВР, 2000, N 9, ст. 67 з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп/2000 ( v001p710-00 ) від 09.02.2000 Законами N 1841-III ( 1841-14 ) від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.393 N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст. 39 N 2419-III ( 2419-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.149 N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001, ВВР, 2001, N 32, ст.172 N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 N 2628-III ( 2628-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 49, ст.259 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст.31 N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159 N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209 N 703-IV ( 703-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.216 N 862-IV ( 862-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.301 N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.360 N 1160-IV ( 1160-15 ) від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 9, ст.79 N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.259 N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2004 ( v012p710-04 ) від 20.05.2004 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004, ВВР, 2005, N 9, ст.172 N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 2554-IV ( 2554-15 ) від 21.04.2005, ВВР, 2005, N 21, ст.303 N 2806-IV ( 2806-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 48, ст.483 N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 49, ст.519 N 2960-IV ( 2960-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.35 N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3266-IV ( 3266-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 16, ст.133 N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007, ВВР, 2007, N 20, ст.282 N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007, ВВР, 2007, N 18-19, ст.269 N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007, ВВР, 2007, N 25, ст.340 N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року } { Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253 N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008, ВВР, 2008, N 48, ст.358 N 520-VI ( 520-17 ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.19 N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.260 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 32-33, ст.485 N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 1275-VI ( 1275-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.534 N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.107 N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.141 N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.486 N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496 N 2389-VI ( 2389-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497 N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 40, ст.524 N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2010, N 48, ст.564 N 2479-VI ( 2479-17 ) від 09.07.2010, ВВР, 2010, N 49, ст.571 N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011, ВВР, 2011, N 34, ст.343 N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.577 N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.332 N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 N 4875-VI ( 4875-17 ) від 05.06.2012 } Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село; ( Офіційне тлумачення абзацу третього статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 ) місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування; загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону; склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку; правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради; виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста; посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету; делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад; право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування; районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання; обласний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання; поточний бюджет - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків; бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази; мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою; мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України; самооподаткування - форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру. Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування 1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні 1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. 2. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються. Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. Стаття 5. Система місцевого самоврядування 1. Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. 2. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету. Стаття 6. Територіальні громади 1. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. 2. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. 3. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. 4. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади. 5. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності. Стаття 7. Місцевий референдум 1. Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. 2. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. 3. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. 4. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території. 5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми. Стаття 8. Загальні збори громадян 1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. 2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. 3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади. Стаття 9. Місцеві ініціативи 1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. 2. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ). { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 3. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. 4. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Стаття 10. Ради - представницькі органи місцевого самоврядування 1. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. 2. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. 3. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. 4. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. 5. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. { Статтю 10 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } Стаття 11. Виконавчі органи рад 1. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. 2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. 3. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово. Стаття 12. Сільський, селищний, міський голова 1. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. 2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ). { Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. 4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. { Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } ( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2004 ( v012p710-04 ) від 20.05.2004 ) 5. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. ( Офіційне тлумачення положень статті 12 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99, N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 ) Стаття 13. Громадські слухання 1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. 2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. 3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. 4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади. Стаття 14. Органи самоорганізації населення 1. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. 2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом. Стаття 15. Форми добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування 1. Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об'єднання, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України. { Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1275-VI ( 1275-17 ) від 16.04.2009 } 2. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування. 3. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися владні повноваження органів місцевого самоврядування. { Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1275-VI ( 1275-17 ) від 16.04.2009 } Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування 1. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. 2. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. 3. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. ( Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005 ) 4. Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті. 5. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 6. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. 7. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти. 8. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням. 9. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України. Стаття 17. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Стаття 18. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад 1. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. 2. З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію. 3. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади. Стаття 19. Статут територіальної громади села, селища, міста 1. З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. 2. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України. 3. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку. Стаття 20. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. Стаття 21. Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Стаття 22. Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей 1. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. 2. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. 3. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом. Стаття 23. Підняття Державного Прапора України На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України. Стаття 24. Законодавство про місцеве самоврядування 1. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. 2. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. 3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Розділ II ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Глава 1. Повноваження сільських, селищних, міських рад Стаття 25. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. { Офіційне тлумачення положень статті 25 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 } Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад 1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 1) затвердження регламенту ради; 2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; { Щодо зупинення та відновлення дії пункту 3 додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 } 4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; ( Пункт 4 частини першої статті 26 в редакції Закону N 2554-IV ( 2554-15 ) від 21.04.2005 ) 5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; { Пункт 5 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо зупинення та відновлення дії пункту 5 додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 } 6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; 7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ); { Пункт 7 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; 9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради; { Пункт 9 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові; 11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; 12) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради; 13) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; 14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом; 15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; 16) прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом; 17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради; 18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; 19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови; 20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення; 21) прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них; 22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; 23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; 24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ); { Пункт 24 частини першої статті 26 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } 25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди; ( Пункт 25 частини першої статті 26 в редакції Закону N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005 ) 26) прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень; { Пункт 26 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 27) прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; { Пункт 27 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; { Пункт 28 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } 29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; 30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. ( Пункт 30 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99 ) Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму; ( Пункт 30 частини першої статті 26 доповнено абзацом згідно із Законом N 2628-III ( 2628-14 ) від 11.07.2001 ) 31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; 32) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб); 33) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями; 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; 35) затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ); { Пункт 35 частини першої статті 26 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } 36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу; 37) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; 38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; { Пункт 38 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } { Пункт 39 частини першої статті 26 виключено на підставі Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 39-1) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги; { Частину першу статті 26 доповнено пунктом 39-1 згідно із Законом N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 } 40) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території; { Пункт 40 частини першої статті 26 в редакції Законів N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, N 2389-VI ( 2389-17 ) від 01.07.2010 } ( Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26 відновлено на 2005 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ) ( Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26 відновлено на 2006 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) { Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26 відновлено на 2007 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 } { Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26 відновлено на 2008 рік у зв'язку із втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26 відновлено у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } 41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; ( Офіційне тлумачення пункту 41 частини першої статті 26 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 ) 42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; 43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції; 44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; 45) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; 45-1) визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 45-1 згідно із Законом N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004 ) 46) прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України; 47) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом; 48) затвердження статуту територіальної громади; 49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади; 50) вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях; 51) надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 51 згідно із Законом N 163-XIV ( 163-14 ) від 06.10.98, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 ) 52) створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 52 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 ) 53) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради. ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 53 згідно із Законом N 3266-IV ( 3266-15 ) від 22.12.2005 ) 54) вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства; { Частину першу статті 26 доповнено пунктом 54 згідно із Законом N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } 55) визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами; { Частину першу статті 26 доповнено пунктом 55 згідно із Законом N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } 56) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики транспортних засобів, припаркованих не у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів. { Частину першу статті 26 доповнено пунктом 56 згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } 2. Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання: 1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах; 2) встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста. { Частина третя статті 26 втратила чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } { Частина четверта статті 26 втратила чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } Глава 2. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад Стаття 27. Повноваження у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; 2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; 4) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; 5) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань; 6) подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення; 7) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; 8) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; 9) утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів; ( Пункт "а" статті 27 доповнено підпунктом 9 згідно із Законом N 2960-IV ( 2960-15 ) від 06.10.2005 ) б) делеговані повноваження: 1) участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ); { Пункт "б" статті 27 доповнено підпунктом 1 згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 2) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів; 3) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; 2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги; { Підпункт 2 пункту "а" статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010; в редакції Закону N 2479-VI ( 2479-17 ) від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 } 3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад; 4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; 5) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; 6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад; 7) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов'язковість укладення яких установлена законодавством; { Пункт "а" статті 28 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } 8) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів; { Пункт "а" статті 28 доповнено пунктом 8 згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } б) делеговані повноваження: 1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; 2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; 3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території. Стаття 29. Повноваження щодо управління комунальною власністю До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна; ( Підпункт 4 пункту "а" статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99 ) б) делеговане повноваження: погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності. Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; 3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань; 4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; 5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води; 6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; 7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; 8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; 9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; 10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку; 13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; 14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; { Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом N 1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009 } 15) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; { Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 15 згідно із Законом N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } 16) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів; { Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 16 згідно із Законом N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } б) делеговані повноваження: 1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку; 2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; ( Підпункт 2 пункту "б" статті 30 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів; 4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності; 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; 7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; 9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; 10) облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності; { Підпункт 10 пункту "б" статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010 } 11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних з наданням Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об'єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг; { Пункт "б" статті 30 доповнено підпунктом 11 згідно із Законом N 1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009 } 12) здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. { Пункт "б" статті 30 доповнено підпунктом 12 згідно із Законом N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 } Стаття 31. Повноваження у галузі будівництва 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення; 2) виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; 3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території; 4) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування; 5) визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; 6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; 7) встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; 8) координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; 9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; { Підпункт 9 пункту "а" частини першої статті 31 в редакції Закону N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 } 10) проведення громадського обговорення містобудівної документації; { Пункт "а" частини першої статті 31 доповнено підпунктом 10 згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 } б) делеговані повноваження: 1) участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом; { Підпункт 1 пункту "б" частини першої статті 31 в редакції Закону N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 } 2) організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; 3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; 4) здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; 5) організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; 6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування. { Частину другу статті 31 виключено на підставі Закону N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 } Стаття 32. Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; 2) забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; 3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням; 4) забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому школярів; 5) вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності; 6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; 7) створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел; 8) сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю; 9) створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку; б) делеговані повноваження: 1) забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства; 2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів; 3) забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення; 4) організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку; 5) подання допомоги випускникам шкіл у працевлаштуванні; 6) забезпечення школярів, які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; 7) організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх; 8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних закладах освіти та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем); 9) вирішення питань про надання неповнолітнім, студентам, пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне і пільгове користування об'єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах; 10) забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання; 11) реєстрація відповідно до законодавства статутів (положень) розташованих на відповідній території закладів охорони здоров'я, навчально-виховних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих закладів незалежно від форм власності; внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я. Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; 2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; 3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; 4) справляння плати за землю; б) делеговані повноваження: 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; 2) реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; 3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; ( Підпункт 3 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 ) 4) погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення; 5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; 6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; ( Підпункт 6 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 7) визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; { Підпункт 7 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } 7-1) здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами; { Підпункт пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; ( Підпункт 9 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 ) 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ( Підпункт 10 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 ) 11) створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації; ( Пункт "б" частини першої статті 33 доповнено пунктом 11 згідно із Законом N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002 - набирає чинності з 01.01.2004 року ) 12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи. { Пункт "б" частини першої статті 33 доповнено пунктом 12 згідно із Законом N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010 } 2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи. ( Частина друга статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 ) Стаття 34. Повноваження у сфері соціального захисту населення 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення; 2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва; 3) організація для малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування; 4) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством; б) делеговані повноваження: 1) підготовка і подання на затвердження ради цільових місцевих програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання; участь у розробленні цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, зайнятості населення, що затверджуються відповідно районними, обласними радами; ( Підпункт 1 пункту "б" частини першої статті 34 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 2) забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки інвалідів і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; 3) вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства; 4) вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування; 5) подання відповідно до законодавства одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного лиха; 6) вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством; 7) організація проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності, а також за договорами - на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до інших форм власності; 8) здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах; ( Підпункт 8 пункту "б" частини першої статті 34 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 9) участь у соціальному діалозі, веденні колективних переговорів, укладенні територіальних угод, здійсненні контролю за їх виконанням, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрація колективних договорів і угод; { Підпункт 9 пункту "б" частини першої статті 34 в редакції Закону N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 } 10) встановлення відповідно до законодавства розмірів і порядку виплати щомісячної допомоги особам, які здійснюють догляд за самотніми громадянами, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду; 11) здійснення контролю за поданням відповідно до закону підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності відомостей про наявність вільних робочих місць (посад); організація інформування населення про потребу підприємств, установ та організацій усіх форм власності у працівниках; 12) бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць; прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки цих осіб; погодження проведення ліквідації таких робочих місць; 13) державна реєстрація місцевих благодійних організацій і фондів, інших неприбуткових організацій; 14) здійснення згідно із законодавством заходів соціального патронажу щодо осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. ( Пункт "б" частини першої статті 34 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005 ) 2. До відання виконавчих органів сільських, селищних рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить також вирішення питань щодо надання працівникам освіти, культури, охорони здоров'я, іншим категоріям громадян, які працюють у сільській місцевості, встановлених законодавством пільг. Стаття 35. Повноваження в галузі зовнішньоекономічної діяльності До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг; 2) сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 3) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць; б) делеговані повноваження: 1) організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі; 2) створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності; 3) забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України. Стаття 36. Повноваження в галузі оборонної роботи До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження: 1) сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації; 2) бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства; 3) організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території; 4) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об'єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг; 5) сприяння організації виробництва і поставкам у війська підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів; 6) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України; 7) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні; ( Пункт 7 статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року ) 8) здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання населення. Стаття 37. Повноваження щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом. Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до закону міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов; ( Підпункт 1 пункту "а" частини першої статті 38 в редакції Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 ) ( Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 38 відновлено на 2005 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ) ( Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 38 відновлено на 2006 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) { Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 38 відновлено на 2007 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 } { Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 38 відновлено на 2008 рік у зв'язку із втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 38 відновлено у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } 2) сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України; { Підпункт 2 пункту "а" частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } 3) внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень; 4) звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування; 5) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, вирішення питань про чисельність працівників такої служби, витрати на їх утримання, зокрема щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов; ( Пункт "а" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 5 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 ) 6) створення в установленому порядку комунальних аварійно-рятувальних служб; ( Пункт "а" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 6 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 ) 7) створення резервного фонду для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ( Пункт "а" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 7 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 ) 8) розроблення та здійснення заходів щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності комунальних аварійно-рятувальних служб; ( Пункт "а" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 8 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 ) 9) організація в установленому порядку навчання особового складу комунальних аварійно-рятувальних служб та аварійно-рятувальних служб громадських організацій; ( Пункт "а" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 9 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 ) 10) централізоване тимчасове зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду; ( Пункт "а" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 10 згідно із Законом N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003 ) б) делеговані повноваження: 1) забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності; 2) вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей; ( Підпункт 2 пункту "б" частини першої статті 38 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 3) вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку; 3-1) погодження проекту плану проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; взаємодія з органами військового управління під час планування та проведення таких заходів з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків відповідно до закону; ( Пункт "б" частини першої статті 38 доповнено підпунктом 3-1 згідно із Законом N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004 ) 4) розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності; 5) вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад); ( Підпункт 5 пункту "б" частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1366-XIV ( 1366-14 ) від 11.01.2000 ) 6) здійснення в установленому порядку державної реєстрації підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих на відповідній території, а також положень про організації орендарів; 7) реєстрація у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які створюються і діють відповідно до законодавства. 2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить: 1) утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності; { Пункт 1 частини другої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 } 2) сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні додержання правил паспортної системи; 3) вирішення спільно з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України питань щодо створення належних умов для служби та відпочинку особовому складу органів внутрішніх справ; 4) зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення, і управління архівною справою та діловодством на відповідній території; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003 ) 5) здійснення заходів щодо ведення Державного реєстру виборців відповідно до закону. { Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007 } { Частина третя статті 38 втратила чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } Стаття 38-1. Повноваження у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) утворення в установленому порядку установ з надання безоплатної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворення установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирішення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень; 3) забезпечення координації діяльності установ з надання безоплатної первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; 4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної первинної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням; 5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону; 6) надання роз'яснень положень законодавства та консультацій щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги; 7) забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги; 8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги; 9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги; 10) надання документів та інших матеріалів або їх копій, необхідних у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги; 11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної первинної правової допомоги. 2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад взаємодіють з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надають їм сприяння в межах своїх повноважень. { Закон доповнено статтею 38-1 згідно із Законом N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 } Стаття 39. Повноваження щодо відзначення державними нагородами України Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад розглядають клопотання підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і вносять у встановленому порядку до відповідних органів виконавчої влади подання про нагородження державними нагородами України. ( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2419-III ( 2419-14 ) від 17.05.2001 ) Стаття 40. Інші повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження. Стаття 41. Особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів 1. Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. 2. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами. { Частина друга статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } 3. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. 4. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання. 5. Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів. Глава 3. Сільський, селищний, міський голова Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського голови 1. Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону. { Частина перша статті 42 в редакції Законів N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004, N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 2. У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах. { Частина друга статті 42 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 3. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п'ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови. { Частина статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004; в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 4. Сільський, селищний, міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; { Щодо зупинення та відновлення дії пункту 5 додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 } 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; { Пункт 6 частини статті 42 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо зупинення та відновлення дії пункту 6 додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 } 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; ( Пункт десятий частини статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1841-III ( 1841-14 ) від 22.06.2000 ) 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; ( Пункт 13 частини статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005 ) 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ); { Частину четверту статті 42 доповнено пунктом 18-1 згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень; { Пункт 21 частини статті 42 втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } { Пункт 22 частини статті 42 втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } ( Офіційне тлумачення положень частини статті 42 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 ) 5. Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. ( Офіційне тлумачення положень частини статті 42 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 ) 6. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради. { Частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } ( Офіційне тлумачення положень частини статті 42 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 ) 7. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін. ( Офіційне тлумачення положень частини статті 42 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 ) Глава 4. Повноваження районних і обласних рад Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях 1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: 1) обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади; { Пункт 1 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї; 4) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету; { Пункт 4 частини першої статті 43 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо зупинення та відновлення дії пункту 4 додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 } 5) затвердження регламенту ради; 6) затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ), заслуховування звіту про його виконання; { Пункт 6 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 7) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; 8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає; 9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них; 10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством; 11) визначення відповідно до закону кількісного складу ради; 12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів; 13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування; 14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області; 15) прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них; 16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; 17) затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; 18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; 19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; ( Пункт 19 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99 ) 20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників; 21) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; 22) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу; 23) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях; 24) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом; 25) прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; 26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом; 27) прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; 28) заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; { Пункт 28 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4875-VI ( 4875-17 ) від 05.06.2012 } 29) прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації; 30) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів; 31) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації; 32) надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності; ( Частину першу статті 43 доповнено пунктом 32 згідно із Законом N 163-XIV ( 163-14 ) від 06.10.98, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 ) { Пункт 33 частини першої статті 43 втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } { Пункт 34 частини першої статті 43 втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } 35) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради; ( Частину першу статті 43 доповнено пунктом 35 згідно із Законом N 3266-IV ( 3266-15 ) від 22.12.2005 ) 36) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території; { Частину першу статті 43 доповнено пунктом 36 згідно із Законом N 2389-VI ( 2389-17 ) від 01.07.2010 } 37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. { Частину першу статті 43 доповнено пунктом 37 згідно із Законом N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010 } 2. Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами. 3. Крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі питання: 1) затвердження відповідно до законодавства правил благоустрою населених пунктів області; { Пункт 1 частини третьої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 } 2) прийняття у межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність; ( Пункт 3 частини третьої статті 43 виключено на підставі Закону N 703-IV ( 703-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року ) 4) прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом. { Частина четверта статті 43 втратила чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } Стаття 44. Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям 1. Районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення виконання рішень ради; 2) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України; 3) забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 4) підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України; 5) сприяння інвестиційній діяльності на території району, області; 6) об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони праці та охорони навколишнього природного середовища; ( Пункт 6 частини першої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 7) залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координація цієї роботи; 8) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту; 9) підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; 10) організація охорони, реставрації, використання пам'яток історії та культури, архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення; 11) підготовка висновків щодо проектів місцевих містобудівних програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що затверджуються сільськими, селищними, міськими радами; 12) видача замовникам відповідно до законодавства містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок за межами населених пунктів; { Пункт 12 частини першої статті 44 в редакції Закону N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 } 13) забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, сім'ї та молоді; 14) підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом; 15) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; ( Пункт 15 частини першої статті 44 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 ) 16) координація на відповідній території діяльності місцевих землевпорядних органів; 17) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; 18) забезпечення виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих районними, обласними радами. ( Частина перша статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1160-IV ( 1160-15 ) від 11.09.2003 - набирає чинності з 15.01.2004 року ) 2. Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, обласні ради делегують обласним державним адміністраціям такі повноваження: 1) визначення відповідно до закону розміру відрахувань підприємствами, установами та організаціями, що надходять на розвиток шляхів загального користування в області; 2) погодження у випадках, передбачених законом, з відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного середовища; 3) підготовка проектів рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом; 4) прийняття у встановленому законом порядку рішень про заборону використання окремих природних ресурсів загального користування; 5) визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон; 6) затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом. Глава 5. Порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування Стаття 45. Порядок формування рад 1. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. { Частина перша статті 45 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 2. Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається законом. 3. Загальний склад ради визначається радою відповідно до закону про вибори. 4. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради. { Частина четверта статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 } 5. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання. 6. У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради. { Частина шоста статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 } 7. Строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ). { Частина сьома статті 45 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 8. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах. { Статтю 45 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } Стаття 46. Сесія ради 1. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. 2. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова. У разі якщо на час проведення першої сесії відповідний сільський, селищний, міський голова не обраний, про що на сесії ради інформує голова територіальної виборчої комісії, рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості трьох - п'яти осіб. Члени тимчасової президії почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання секретаря ради. З часу обрання секретаря ради він головує на пленарних засіданнях ради. { Частина друга статті 46 в редакції Закону N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 } 3. Першу сесію новообраної районної у місті, районної, обласної ради скликає відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради у кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості не більше п'яти осіб - представників партій (блоків), які набрали найбільшу кількість голосів на виборах. Члени тимчасової президії почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання голови ради. З часу обрання голови ради він веде пленарні засідання ради відповідно до вимог цього Закону та регламенту ради. { Частина третя статті 46 в редакції Закону N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 } 4. Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради. 5. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. { Частина п'ята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2806-IV ( 2806-15 ) від 06.09.2005, N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011 } 6. У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради. { Абзац перший частини шостої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті. { Пункти 1-3 частини шостої статті 46 замінено пунктами 1 і 2 згідно із Законом N 520-VI ( 520-17 ) від 18.09.2008 } 7. Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації. 8. У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради. { Частина восьма статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 520-VI ( 520-17 ) від 18.09.2008 } 9. Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. { Частина дев'ята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 520-VI ( 520-17 ) від 18.09.2008 } 10. Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради. { Частина десята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 11. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. { Частина одинадцята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 } 12. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ). { Частина дванадцята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 13. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради. 14. Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ). До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні. { Частина чотирнадцята статті 46 в редакції Закону N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 15. Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. { Частина п'ятнадцята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 520-VI ( 520-17 ) від 18.09.2008, N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 16. Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання. Стаття 47. Постійні комісії ради 1. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. 2. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. 3. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники. 4. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. 5. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань. 6. Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради. { Частина шоста статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 7. Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи. 8. Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії. 9. Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії. 10. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. 11. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк. 12. Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися постійними комісіями спільно. Висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються головами відповідних постійних комісій. { Частина дванадцята статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 13. Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі. 14. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. 15. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради. { Частина п'ятнадцята статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } Стаття 48. Тимчасові контрольні комісії ради 1. Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради. 2. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради. 3. Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою. 4. Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію. Стаття 49. Депутат ради 1. Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом. 2. Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. 3. На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету. 4. Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. 5. У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку. 6. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. 7. Депутат має право звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради. 8. Орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення. 9. Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді. 10. Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів. 11. Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, законом про статус депутата ( 93-15 ), іншими законами. Стаття 50. Секретар сільської, селищної, міської ради 1. Секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у разі, якщо: { Абзац перший частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови; 2) рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропоновану відповідним сільським, селищним, міським головою; 3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради; 4) на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секретаря ради у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради; 5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади відповідного сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень. У разі якщо рада не підтримала кандидатуру, внесену на її розгляд не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради згідно з пунктом 2 цієї частини, наступну пропозицію щодо кандидатури секретаря ради вносить відповідний сільський, селищний, міський голова. { Частина перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2554-IV ( 2554-15 ) від 21.04.2005; в редакції Закону N 520-VI ( 520-17 ) від 18.09.2008 } 2. Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. { Частина друга статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } 3. Секретар сільської, селищної, міської ради: 1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; ( Частину третю статті 50 доповнено пунктом 1 згідно із Законом N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004 ) 2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; 3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; 4) організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради; 5) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності; { Пункт 5 частини третьої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 6) за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій; 7) сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень; 8) організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування; 9) забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку; 10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів. 4. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради. 5. Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. Стаття 51. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради 1. Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. 2. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. 3. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури. { Частина третя статті 51 в редакції Закону N 862-IV ( 862-15 ) від 22.05.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 } 4. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради. 5. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради. 6. Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. 7. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови. 8. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. 9. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради. Стаття 52. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради 1. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. 2. Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. 3. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Стаття 53. Організація роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету. Стаття 54. Відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної у місті ради 1. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ). { Частина перша статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 2. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. 3. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. 4. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою. Стаття 55. Голова районної, обласної, районної у місті ради 1. Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради. { Частина перша статті 55 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 2. Голова ради здійснює свої повноваження до припинення ним повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків, передбачених частинами четвертою та п'ятою цієї статті. Голова ради вважається звільненим з посади з дня припинення ним депутатських повноважень або повноважень голови. { Частина друга статті 55 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 3. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. { Частина третя статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } 4. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради. Звільнення особи з посади голови ради не має наслідком припинення нею повноважень депутата цієї ради. { Частина четверта статті 55 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 5. Повноваження голови районної, обласної, районної у місті ради також вважаються достроково припиненими без припинення повноважень депутата ради в разі: 1) звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови ради; 2) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених законом; 3) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення. { Частину п'яту статті 55 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } Зазначені повноваження голови районної, обласної, районної у місті ради припиняються, а відповідна особа звільняється з посади голови ради з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт. { Частина п'ята статті 55 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 6. Голова районної, обласної, районної у місті ради: 1) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради; 2) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням; 3) представляє раді кандидатури для обрання на посаду відповідно заступника голови районної, районної у місті ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання; { Пункт 3 частини шостої статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 4) вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради; 5) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій; 6) організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень; 7) організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування; 8) організує роботу президії (колегії) ради (у разі її створення); 9) призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради; 10) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради; 11) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату; 12) підписує рішення ради, протоколи сесій ради; 13) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян; веде особистий прийом громадян; 14) забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради; 15) представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства; 16) за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів; 17) звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, у тому числі про здійснення державної регуляторної політики відповідно виконавчим апаратом районної, обласної ради, районної у місті ради, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін; { Пункт 17 частини шостої статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 18) вирішує інші питання, доручені йому радою. 7. Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Стаття 56. Заступник голови районної, районної у місті ради та перший заступник, заступник голови обласної ради 1. Районна, районна у місті рада обирає заступника голови ради. Обласна рада обирає першого заступника, заступника голови ради. 2. Заступник голови районної, районної у місті (у разі її створення) ради, перший заступник, заступник голови обласної ради обираються відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснюють свої повноваження до припинення ними повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків дострокового припинення їх повноважень у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою цієї статті. 3. Повноваження заступника голови районної у місті, районної ради, першого заступника, заступника голови обласної ради можуть бути достроково припинені без припинення повноважень депутата відповідної ради за рішенням відповідної ради, що приймається шляхом таємного голосування. Питання про дострокове припинення їх повноважень може бути внесено на розгляд відповідної ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради. 4. Повноваження заступника голови районної у місті, районної ради, першого заступника, заступника голови обласної ради також вважаються достроково припиненими без припинення повноважень депутата відповідної ради в разі: { Абзац перший частини четвертої статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } 1) звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень заступника (першого заступника) голови ради; 2) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених законом. 3) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення. { Частину четверту статті 56 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } Зазначені повноваження заступника (першого заступника) голови ради припиняються з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт. 5. У випадках, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті, відповідна особа звільняється з посади заступника (першого заступника) голови ради з дня припинення її повноважень. 6. Заступник голови районної у місті, районної ради, перший заступник голови обласної ради здійснює повноваження голови відповідної ради за відсутності голови ради на підставі його розпорядження, а також у разі неможливості виконання головою ради своїх обов'язків з інших причин. 7. Заступник голови обласної ради здійснює повноваження першого заступника голови обласної ради, у тому числі передбачені частиною шостою цієї статті, за відсутності першого заступника голови обласної ради або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин. 8. Заступник голови районної у місті, районної ради, перший заступник, заступник голови обласної ради працюють у раді на постійній основі. На них поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для голови ради. { Стаття 56 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } Стаття 57. Президія (колегія) районної, обласної ради 1. Районна, обласна рада може утворити президію (колегію) ради. Президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради. Президія (колегія) ради може приймати рішення, які мають дорадчий характер. 2. До складу президії (колегії) ради входять голова ради, відповідно заступник голови районної, районної у місті ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради, голови постійних комісій ради, уповноважені представники депутатських груп і фракцій. { Частина друга статті 57 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 3. Президія (колегія) ради діє на основі Положення про неї, що затверджується радою. Стаття 58. Виконавчий апарат районної, обласної ради 1. Виконавчий апарат районної, обласної ради забезпечує здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією України, цим та іншими законами. 2. Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв'язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Виконавчий апарат ради забезпечує виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих відповідною радою, якщо рішенням цієї ради повноваження щодо забезпечення виконання заходів з відстеження результативності цих регуляторних актів не делеговано відповідним місцевим державним адміністраціям. { Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 3. Виконавчий апарат ради утворюється відповідною радою. Його структура, чисельність, визначена відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та витрати на утримання встановлюються радою за поданням її голови. { Частина третя статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо зупинення та відновлення дії частини третьої додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 } 4. Виконавчий апарат ради за посадою очолює голова відповідної ради. Стаття 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування 1. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. { Офіційне тлумачення положень частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 } 2. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. 3. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону. 4. Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. 5. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. 6. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. 7. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. 8. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. 9. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. 10. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. { Офіційне тлумачення положень частини десятої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 } 11. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування. 12. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ). { Статтю 59 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } Розділ III МАТЕРІАЛЬНА І ФІНАНСОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 60. Право комунальної власності 1. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. { Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 } 2. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. 3. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. 4. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. 5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 6. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. 7. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. 8. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. 9. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; 3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Стаття 61. Місцеві бюджети 1. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Частина перша статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 2. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. 3. Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Частина третя статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 4. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. 5. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами. Стаття 62. Участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів 1. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Частина перша статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 2. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом. { Частина друга статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } Стаття 63. Доходи місцевих бюджетів 1. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. 2. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. 3. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ) та законом про Державний бюджет України. { Частина третя статті 63 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 4. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ) та закону про Державний бюджет України. { Частина четверта статті 63 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 5. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ). { Частина п'ята статті 63 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 6. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються у законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Частина шоста статті 63 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 7. Кошти, передані державою у вигляді дотацій та субвенцій, можуть розподілятися Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), районними радами між відповідними місцевими бюджетами та використовуватися для фінансування спільних проектів відповідних територіальних громад. { Частина сьома статті 63 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } Стаття 64. Видатки місцевих бюджетів 1. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети. { Частина перша статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 2. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. 3. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами. 4. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ), для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. { Частина четверта статті 64 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 5. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ) та закону про Державний бюджет України. { Частина п'ята статті 64 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 6. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. { Частина шоста статті 64 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 7. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу. { Частина сьома статті 64 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } Стаття 65. Використання вільного залишку коштів місцевих бюджетів Перевищення залишку коштів загального фонду місцевого бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок коштів місцевих бюджетів, який використовується на проведення витрат місцевого бюджету згідно із змінами до рішення про місцевий бюджет. { Стаття 65 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } Стаття 66. Збалансування місцевих бюджетів { Назва статті 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 1. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. 2. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. { Частина друга статті 66 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 3. У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону. { Частина третя статті 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } Стаття 67. Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних із здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади { Назва статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 1. Держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності. { Частина перша статті 67 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 2. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою. Стаття 68. Утворення цільових фондів 1. Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. 2. Порядок формування та використання цільових фондів визначається положенням про ці фонди, що затверджується відповідною місцевою радою. ( Стаття 68 в редакції Закону N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005 ) Стаття 69. Місцеві податки і збори 1. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ) встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ) з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України ( 2755-17 ). { Частина перша статті 69 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } { Частину другу статті 69 виключено на підставі Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } Стаття 70. Участь органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах 1. Рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування можуть здійснювати місцеві запозичення та отримувати позики місцевим бюджетам відповідно до вимог, встановлених Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Частина перша статті 70 в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 2. Органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснювати розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах з дотриманням вимог, встановлених Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ) та іншими законами України. { Частина друга статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } Розділ IV ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 71. Гарантії місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб 1. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. 2. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом. 3. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування. 4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Стаття 72. Підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам 1. Місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань. 2. Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. 3. Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Стаття 73. Обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування 1. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. 2. На вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів. 3. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень. Стаття 74. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування 1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. 2. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Стаття 75. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами 1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність. 2. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. 3. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визначаються цим та іншими законами. Стаття 76. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед державою 1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України. 2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Стаття 77. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами 1. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. 2. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Стаття 78. Дострокове припинення повноважень ради 1. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: 1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом; 2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання. 2. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті ради за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається законом про місцеві референдуми. 3. Питання про дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого референдуму може бути порушене сільським, селищним, міським головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу. 4. За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради може порушуватись перед Верховною Радою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. 5. Порядок проведення позачергових виборів рад визначається законом про вибори. 6. Сільська, селищна, міська, районна в місті рада, щодо якої місцевим референдумом прийнято рішення про дострокове припинення повноважень, а також місцева рада, щодо якої Верховна Рада України прийняла рішення про призначення позачергових виборів, продовжує діяти до обрання нового складу відповідної ради. { Частина шоста статті 78 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } Стаття 79. Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови { Назва статті 79 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 1. Повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі: { Абзац перший частини першої статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; 2) припинення його громадянства; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення; { Частину першу статті 79 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } 4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом; 5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; 6) його смерті. 2. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. 3. Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми. { Частина третя статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } { Щодо конституційності положень частини третьої статті 79 див. Рішення Конституційного Суду N 1-рп/2000 ( v001p710-00 ) від 09.02.2000 } 4. Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу. 5. За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. 6. Порядок проведення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається законом про вибори. 7. Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади: 1) з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт; 2) з підстав, зазначених у частині другій цієї статті, - з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень; 3) у випадку, передбаченому частиною п'ятою цієї статті, - з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних виборах. { Частина сьома статті 79 в редакції Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } { Частину восьму статті 79 виключено на підставі Закону N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } ( Офіційне тлумачення положень статті 79 див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 ) Стаття 80. Дострокове припинення повноважень органів самоорганізації населення 1. Повноваження органу самоорганізації населення припиняються достроково у разі: 1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, її виконавчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень; 2) його саморозпуску. 2. Рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення приймається загальними зборами громадян, що утворили даний орган, або відповідною радою. Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Положення цього Закону є основою для розробки та прийняття інших законодавчих актів про місцеве самоврядування в Україні, а також законів про міста Київ і Севастополь. 2. Сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом. Районні у містах ради після набрання чинності цим Законом здійснюють свої повноваження відповідно до закону. Обрання нового складу цих рад проводиться в порядку, що передбачається цим та іншими законами. Рішення про проведення референдумів територіальних громад міст з районним поділом щодо утворення (неутворення) районних у містах рад відповідно до статті 5 цього Закону приймаються на вимогу не менш як однієї десятої членів цих громад або половини від загального складу депутатів відповідних міських рад. Рішення міських рад з цього питання приймаються з урахуванням думки районних у містах рад та членів територіальних громад цих міст. Рішення територіальних громад міст з районним поділом або міських рад із зазначеного питання повинні бути прийняті не пізніш як за шість місяців до дня проведення чергових виборів. 3. З набранням чинності цим Законом голови сільських, селищних, міських рад набувають статусу сільських, селищних, міських голів. 4. До прийняття закону про вибори сільських, селищних, міських голів вибори сільських, селищних, міських голів проводяться в порядку, передбаченому Законом України "Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад" ( 3996-12 ). ( Пункт 5 розділу V втратив чинність на підставі Закону N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 ) 6. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України у територіальних громадах, що складаються з жителів кількох населених пунктів, вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, а також сільських, селищних, міських голів проводяться за нині діючим адміністративно-територіальним устроєм. 7. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, шляхом місцевого референдуму можуть прийняти рішення про вихід з цієї громади лише за умови наявності фінансово-матеріальної бази, достатньої для забезпечення здійснення кожною з цих громад функцій і повноважень місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. 8. Облік даних про кількість і склад територіальних громад та органів місцевого самоврядування, подання їм методичної допомоги здійснюються Верховною Радою України. 9. Правові засади бюджетного процесу та міжбюджетних відносин щодо місцевих бюджетів визначаються Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Пункт 9 розділу V в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 10. З набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом. Кабінет Міністрів України разом з Фондом державного майна України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом подають на розгляд Верховної Ради України проект закону про комунальну власність. 11. Районні і обласні ради відповідно до вимог Конституції України та цього Закону у двомісячний термін після набрання чинності цим Законом обирають голів рад (де ці посади суміщають керівники місцевих державних адміністрацій) та утворюють виконавчий апарат рад, а також приймають рішення про делегування повноважень відповідним місцевим державним адміністраціям. 12. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування. З дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність: Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" ( 533-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 2, ст.5; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 28, ст.387, N 31, ст.438, N 33, ст.475, ст.476; 1993 р., N 7, ст.54, N 17, ст.184, N 18, ст.189, N 19, ст.199, N 26, ст.277; 1995 р., N 22, ст.171; 1996 р., N 16, ст.71); Закон України "Про формування місцевих органів влади і самоврядування" ( 3917-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 22, ст.144, N 26, ст.217); Закон України "Про Представника Президента України" ( 2167-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 23, ст.335, N 31, ст.437; 1993 р., N 19, ст.197); Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про Представника Президента України" ( 2168-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 23, ст.336, N 31, ст.447, N 33, ст.485). Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 21 травня 1997 року N 280/97-ВР

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про туризм" Верховна Рада України постановляє: I. Внести зміни до Закону України "Про туризм" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 31, ст.241; 2001 р., N 32, ст.172), виклавши його в такій редакції: "ЗАКОН УКРАЇНИ" Про туризм Цей Закон визначає загальні правові, органiзацiйнi та соцiально-економiчнi засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення i зміцнення здоров'я, на безпечне для життя i здоров'я довкiлля, задоволення духовних потреб та iнших прав при здiйсненнi туристичних подорожей. Вiн встановлює засади рацiонального використання туристичних ресурсiв та регулює вiдносини, пов'язанi з органiзацiєю i здiйсненням туризму на територiї України. Роздiл I. Загальнi положення Стаття 1. Визначення термiнiв У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi: туризм - тимчасовий виїзд особи з мiсця постiйного проживання в оздоровчих, пiзнавальних, професiйно-дiлових чи iнших цiлях без здiйснення оплачуваної дiяльностi в мiсцi перебування; турист - особа, яка здiйснює подорож по Українi або до iншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термiн вiд 24 годин до одного року без здiйснення будь-якої оплачуваної дiяльностi та iз зобов'язанням залишити країну або мiсце перебування в зазначений термiн; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше нiж двi такi послуги, що реалiзується або пропонується для реалiзацiї за визначеною цiною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розмiщення та iншi туристичнi послуги, не пов'язанi з перевезенням i розмiщенням (послуги з органiзацiї вiдвiдувань об'єктiв культури, вiдпочинку та розваг, реалiзацiї сувенiрної продукцiї тощо); супутнi туристичнi послуги та товари - послуги та товари, призначенi для задоволення потреб споживачiв, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалiзацiї туристам; характернi туристичнi послуги та товари - послуги та товари, призначенi для задоволення потреб споживачiв, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалiзацiї туристам; просування туристичного продукту - комплекс заходiв, спрямованих на створення та пiдготовку до реалiзацiї туристичного продукту чи туристичних послуг (органiзацiя рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спецiалiзованих виставках, ярмарках, видання каталогiв, буклетiв, тощо); мiсце продажу (реалiзацiї) туристичних послуг - країна, в якiй зареєстровано вiдповiдний суб'єкт господарювання, що реалiзує туристичний продукт; мiсце надання туристичних послуг - країна, на територiї якої безпосередньо надаються туристичнi послуги. Стаття 2. Законодавство України про туризм Законодавство України про туризм складається з Конституцiї України, цього Закону, iнших нормативно-правових актiв , що видаються вiдповiдно до них. Майновi вiдносини в галузi туризму, заснованi на рiвностi, автономiї волi i майновiй самостiйностi їх учасникiв, регулюються Цивiльним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбаченi iншi правила, нiж тi, що встановленi цим Законом, застосовуються правила мiжнародного договору. Стаття 3. Туристичнi ресурси України Туристичними ресурсами України є пропонованi або такi, що можуть пропонуватися, туристичнi пропозицiї на основi та з використанням об'єктiв державної, комунальної чи приватної власностi. Напрями освоєння i розвитку туристичних ресурсiв України визначаються органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування у вiдповiдностi з програмами розвитку туризму. Класифiкацiя та оцiнка туристичних ресурсiв України, режим їх охорони, порядок використання з облiком гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкiлля, порядок збереження цiлiсностi туристичних ресурсiв України, заходи для їх вiдновлення визначаються вiдповiдно до закону. Унiкальнi туристичнi ресурси можуть знаходитися на особливому режимi охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсiв визначаються їх реальною пропускною спроможнiстю, рiвнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та iншими умовами. Пiд час мiстобудiвного планування, проектування, розмiщення, будiвництва i реконструкцiї об'єктiв мiстобудування на територiях рекреацiйних зон вiдповiднi органи виконавчої влади, власники об'єктiв мiстобудування повиннi передбачати максимальну iнтеграцiю споруджуваних об'єктiв до мiсцевого соцiально-економiчного, природного й iсторико-культурного середовища. Стаття 4. Органiзацiйнi форми та види туризму Органiзацiйними формами туризму є мiжнародний i внутрiшнiй туризм. До мiжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожi в межах України осiб, якi постiйно не проживають на її територiї, та виїзний туризм - подорожi громадян України та осiб, якi постiйно проживають на територiї України, до iншої країни. Внутрiшнiм туризмом є подорожi в межах територiї України громадян України та осiб, якi постiйно проживають на її територiї. Залежно вiд категорiй осiб, якi здiйснюють туристичнi подорожi (поїздки, вiдвiдування), їх цiлей, об'єктiв, що використовуються або вiдвiдуються, чи iнших ознак iснують такi види туризму: дитячий; молодiжний; сiмейний; для осiб похилого вiку; iнвалiдiв тощо; культурно-пiзнавальний; лiкувально-оздоровчий, спортивний; релiгiйний; екологiчний (зелений); сiльський; пiдводний; гiрський; пригодницький; мисливський; автомобiльний; самодiяльний тощо. Особливостi здiйснення окремих видiв туризму встановлюються законами України. Стаття 5. Учасники вiдносин, що виникають при здiйсненнi туристичної дiяльностi Учасниками вiдносин, що виникають при здiйсненнi туристичної дiяльностi, є юридичнi та фiзичнi особи, якi створюють туристичний продукт, надають туристичнi послуги (перевезення, тимчасового розмiщення, харчування, екскурсiйного, курортного, спортивного, розважального та iншого обслуговування) чи здiйснюють посередницьку дiяльнiсть iз надання характерних та супутнiх послуг, а також громадяни України, iноземнi громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, вiдвiдувачi й iншi), в iнтересах яких здiйснюється туристична дiяльнiсть. Суб'єктами, що здiйснюють та/або забезпечують туристичну дiяльнiсть (далi - суб'єкти туристичної дiяльностi), є: туристичнi оператори (далi - туроператори) - юридичнi особи, створенi згiдно iз законодавством України, для яких виключною дiяльнiстю є органiзацiя та забезпечення створення туристичного продукту, реалiзацiя та надання туристичних послуг, а також посередницька дiяльнiсть iз надання характерних та супутнiх послуг, i якi в установленому порядку отримали лiцензiю на туроператорську дiяльнiсть; туристичнi агенти (далi - турагенти) - юридичнi особи, створенi згiдно iз законодавством України, а також фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють посередницьку дiяльнiсть з реалiзацiї туристичного продукту туроператорiв та туристичних послуг iнших суб'єктiв туристичної дiяльностi, а також посередницьку дiяльнiсть щодо реалiзацiї характерних та супутнiх послуг i якi в установленому порядку отримали лiцензiю на турагентську дiяльнiсть; iншi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, що надають послуги з тимчасового розмiщення (проживання), харчування, екскурсiйних, розважальних та iнших туристичних послуг; гiди-перекладачi, екскурсоводи, спортивнi iнструктори, провiдники та iншi фахiвцi туристичного супроводу - фiзичнi особи, що проводять дiяльнiсть, пов'язану з туристичним супроводом, i якi в установленому порядку отримали дозвiл на право здiйснення туристичного супроводу, крiм осiб, якi працюють на вiдповiдних посадах пiдприємств, установ, органiзацiй, яким належать чи якi обслуговують об'єкти вiдвiдування; фiзичнi особи, якi не є суб'єктами пiдприємницької дiяльностi та надають послуги з тимчасового розмiщення (проживання), харчування тощо. Перелiк посад фахiвцiв туристичного супроводу, квалiфiкацiйнi вимоги до них та порядок видачi дозволiв на право здiйснення туристичного супроводу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузi туризму. Роздiл II. Державна полiтика та державне регулювання в галузi туризму Стаття 6. Основнi способи та цiлi державного регулювання в галузi туризму. Основнi прiоритетнi напрями державної полiтики в галузi туризму Держава проголошує туризм одним з приорiтетних напрямiв розвитку економiки та культури i створює умови для туристичної дiяльностi. Реалiзацiя державної полiтики здiйснюється шляхом: визначення i реалiзацiї основних напрямiв державної полiтики в галузi туризму, прiоритетних напрямiв розвитку туризму; визначення порядку класифiкацiї та оцiнки туристичних ресурсiв України, їх використання та охорони; спрямування бюджетних коштiв на розробку i реалiзацiю програм розвитку туризму; визначення основ безпеки туризму; нормативного регулювання вiдносин у галузi туризму (туристичного, готельного, екскурсiйного й iншого видiв обслуговування громадян); лiцензування в галузi туризму, стандартизацiї i сертифiкацiї туристичних послуг, визначення квалiфiкацiйних вимог до посад фахiвцiв туристичного супроводу, видачi дозволiв на право здiйснення туристичного супроводу; встановлення системи статистичного облiку i звiтностi в галузi туризму та курортно-рекреацiйного комплексу; органiзацiї i здiйснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузi туризму; визначення прiоритетних напрямiв i координацiї наукових дослiджень та пiдготовки кадрiв у галузi туризму; участi в розробцi та реалiзацiї мiжнародних програм з розвитку туризму. Державне регулювання в галузi туризму здiйснюється iншими способами, визначеними законом. Основними цiлями державного регулювання в галузi туризму є: забезпечення закрiплених Конституцiєю України прав громадян на вiдпочинок, свободу пересування, вiдновлення i змiцнення здоров'я, на безпечне для життя i здоров'я довкiлля, задоволення духовних потреб та iнших прав; безпека туризму, захист прав та законних iнтересiв туристiв, iнших суб'єктiв туристичної дiяльностi та їх об'єднань, прав та законних iнтересiв власникiв або користувачiв земельних дiлянок, будiвель та споруд; збереження цiлiсностi туристичних ресурсiв України, їх рацiональне використання, охорона культурної спадщини та довкiлля, врахування державних та громадських iнтересiв при плануваннi та забудовi територiй; створення сприятливих умов для розвитку iндустрiї туризму, пiдтримка прiоритетних напрямiв туристичної дiяльностi. Основними прiоритетними напрямами державної полiтики в галузi туризму є: удосконалення правових засад регулювання вiдносин у галузi туризму; забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузi економiки України, заохочення нацiональних та iноземних iнвестицiй у розвиток iндустрiї туризму, створення нових робочих мiсць; розвиток в'їзного та внутрiшнього туризму, сiльського, екологiчного (зеленого) туризму; розширення мiжнародного спiвробiтництва, утвердження України на свiтовому туристичному ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонiзацiї податкового, валютного, митного, прикордонного та iнших видiв регулювання; забезпечення доступностi туризму та екскурсiйних вiдвiдувань для дiтей, молодi, людей похилого вiку, iнвалiдiв та малозабезпечених прошаркiв населення шляхом запровадження пiльг стосовно цих категорiй осiб. Основнi прiоритетнi напрями державної полiтики в галузi туризму визначаються у загальнодержавнiй програмi розвитку туризму в Українi на термiн їх реалiзацiї. Стаття 7. Органи, що здiйснюють регулювання в галузi туризму Регулювання в галузi туризму здiйснюється Верховною Радою України, Кабiнетом мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади з питань туризму, Верховною Радою Автономної Республiки Крим та Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування, а також iншими органами в межах їх компетенцiї. Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування в галузi туризму До виключних повноважень Верховної Ради України в галузi туризму належать: визначення основних напрямiв державної полiтики в галузi туризму; затвердження загальнодержавних програм розвитку туризму; визначення правових засад регулювання вiдносин в галузi туризму, їх удосконалення та адаптацiя iз загальновизнаними нормами мiжнародного права; визначення в законi про Державний бюджет України обсягу фiнансового забезпечення туристичної галузi. Верховна Рада України вiдповiдно до Конституцiї України може брати до свого розгляду й iншi питання, що стосуються туризму. Верховна Рада Автономної Республiки Крим, обласнi i районнi ради вiдповiдно до їх повноважень: затверджують регiональнi програми розвитку туризму, що фiнансуються з бюджету Автономної Республiки Крим, обласних i районних бюджетiв; визначають кошти бюджету Автономної Республiки Крим, обласних i районних бюджетiв для фiнансового забезпечення регiональних програм розвитку туризму; контролюють фiнансування регiональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республiки Крим, обласних i районних бюджетiв. Верховна Рада Автономної Республiки Крим вiдповiдно до Конституцiї та законiв України здiйснює iнше нормативне регулювання з питань туризму, iсторико-культурних заповiдникiв, музеїв, iнших закладiв культури, вирiшує питання щодо органiзацiї i розвитку курортно-рекреацiйної сфери i туризму тощо. Представницькi органи мiсцевого самоврядування - сiльськi, селищнi, мiськi ради вiдповiдно до їх повноважень: затверджують мiсцевi програми розвитку туризму; визначають кошти мiсцевих бюджетiв для фiнансового забезпечення мiсцевих програм розвитку туризму; доручають своїм виконавчим органам фiнансування мiсцевих програм розвитку туризму за рахунок коштiв мiсцевого бюджету; вживають заходiв для стимулювання суб'єктiв господарювання, якi здiйснюють дiяльнiсть з надання туристичних послуг. Стаття 9. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України в галузi туризму Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до Конституцiї та законiв України: здiйснює державне управлiння та забезпечує реалiзацiю державної полiтики в галузi туризму; розробляє загальнодержавнi програми розвитку туризму в Українi i фiнансує їх виконання вiдповiдно до бюджетного законодавства; приймає нормативно-правовi акти, що регулюють вiдносини в галузi туристичної дiяльностi; забезпечує рацiональне використання туристичних ресурсiв i вжиття заходiв для їх збереження; сприяє розвитку туристичної iндустрiї та створенню ефективної туристичної iнфраструктури; вживає заходiв щодо забезпечення безпеки туристiв, захисту їх прав, iнтересiв i власностi; органiзовує та забезпечує реалiзацiю державної iнвестицiйної полiтики в галузi туристичної дiяльностi; готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк пропозицiї щодо обсягiв бюджетних коштiв для фiнансової пiдтримки проектiв i програм з розвитку туризму; iнформує Верховну Раду України про виконання загальнодержавної програми розвитку туризму в Українi; визначає порядок органiзацiї рятувальних команд i порядок вжиття рятувальних заходiв; створює державну систему наукового забезпечення в галузii туристичної дiяльностi; здiйснює мiжнародне спiвробiтництво в галузi туризму; вирiшує iншi питання, вiднесенi Конституцiєю та законами України до його повноважень. Стаття 10. Повноваження центральних органiв виконавчої влади в галузi туризму Центральний орган виконавчої влади в галузi туризму : органiзує та забезпечує реалiзацiю державної полiтики в галузi туризму, виконання цього Закону та iнших нормативних актiв; бере участь у пiдготовцi проектiв нормативно-правових актiв у галузi туризму, у межах своєї компетенцiї розробляє i затверджує нормативно-правовi акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузi туризму, курортно-рекреацiйної сфери, вносить пропозицiї щодо його удосконалення; забезпечує реалiзацiю загальнодержавних програм розвитку туризму в Українi; органiзує облiк туристичних ресурсiв України, забезпечує їх рацiональне використання та охорону; бере участь у розробцi стандартiв, дiяльностi з метрологiї та сертифiкацiї, у проведеннi робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi; органiзує здiйснення контролю за якiстю наданих туристичних послуг; реалiзує державну iнвестицiйну полiтику в галузi туризму та курортно-рекреацiйнiй сферi; бере участь в розробцi програм облаштування транспортних магiстралей об'єктами туристичної iнфраструктури; бере участь у пiдготовцi, перепiдготовцi та пiдвищеннi квалiфiкацiї кадрiв, визначеннi прiоритетних напрямiв наукових дослiджень в галузi туризму та проведеннi науково-дослiдних робiт у цiй галузi; проводить дослiдження туристичного ринку, готує i поширює iнформацiю про Україну i її туристичнi можливостi на мiжнародному туристичному ринку та всерединi держави; у межах своєї компетенцiї розробляє, укладає i виконує мiжнароднi договори в галузi туристичної дiяльностi, представляє країну у мiжнародних туристських органiзацiях i на мiжнародних заходах щодо туризму; вживає заходiв щодо розширення мiжнародного спiвробiтництва, утвердження України на свiтовому туристичному ринку; сприяє координацiї дiяльностi виконавчих органiв, суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, їх об'єднань, що здiйснюють дiяльнiсть в галузi туризму; надає суб'єктам туристичної дiяльностi методичну, консультативну та iншу допомогу; пропонує для спiльного використання юридичними особами та громадянами-пiдприємцями, якi надають туристичнi послуги, знаки для товарiв i послуг; поширює соцiальну рекламу в галузi туризму; для забезпечення реалiзацiї своїх повноважень, узгодження та врахування iнтересiв суб'єктiв туристичної дiяльностi утворює координацiйно-дорадчий орган. Центральний орган виконавчої влади в галузi туризму має iншi повноваження, передбаченi законом. iншi центральнi органи виконавчої влади в межах своїх повноважень: забезпечують реалiзацiю державної полiтики в галузi туризму; здiйснюють пiдготовку пропозицiй щодо реалiзацiї державної полiтики в цiй галузi; беруть участь у створеннi органiзацiйно-правових та економiчних механiзмiв реалiзацiї державної полiтики; здiйснюють iншi повноваження, передбаченi законом. Стаття 11. Повноваження Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, виконавчих органiв мiсцевого самоврядування в галузi туризму Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї в межах своїх повноважень: здiйснюють виконавчi та iншi органiзацiйно-розпорядчi функцiї щодо органiзацiї i розвитку курортно-рекреацiйної сфери i туризму; розробляють проекти регiональних програм розвитку туризму i подають їх для затвердження вiдповiдно Верховнiй Радi Автономної Республiки Крим, обласним i районним радам; вживають заходiв щодо виконання регiональних програм розвитку туризму; сприяють туристичнiй дiяльностi у своєму регiонi i створенню сучасної туристичної iнфраструктури; розробляють i впроваджують заходи для захисту мiсцевих туристичних ресурсiв; видають дозволи на право здiйснення туристичного супроводу; аналiзують ринок туристичних послуг у межах адмiнiстративно-територiальних одиниць, представ-ляють центральному органу виконавчої влади в галузi туризму необхiднi вiдомостi про розвиток туризму в адмiнiстративно-територiальних одиницях; здiйснюють соцiальну рекламу туристичних ресурсiв, утворюють вiдповiднi iнформацiйнi центри; сприяють дитячому та молодiжному туризму; беруть участь у пiдготовцi, перепiдготовцi i пiдвищеннi квалiфiкацiї кадрiв у галузi туристичної дiяльностi, що фiнансуються за рахунок коштiв мiсцевого бюджету; надають суб'єктам туристичної дiяльностi методичну i консультативну допомогу щодо органiзацiї їх дiяльностi; залучають пiдприємства, установи i органiзацiї, розташованi на пiдпорядкованiй їм територiї, до розв'язання проблем розвитку туризму в регiонах; подають центральному органу виконавчої влади в галузi туризму пропозицiї стосовно включення заходiв з регiональних програм розвитку туризму до загальнодержавних програм; вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади в галузi туризму пропозицiї про анулювання вiдповiдної лiцензiї; здiйснюють iншу дiяльнiсть в галузi розвитку туризму вiдповiдно до законодавства України. Виконавчi органи мiсцевого самоврядування в межах їх повноважень: розробляють проекти мiсцевих програм розвитку туризму i подають їх для затвердження вiдповiдним мiсцевим радам; вживають заходiв щодо виконання мiсцевих програм розвитку туризму; залучають на договiрних засадах пiдприємства, установи i органiзацiї, розташованi на вiдповiднiй територiї, до розв'язання проблем розвитку мiсцевого туризму та пiдтримки туристичних ресурсiв; органiзують проведення iнвентаризацiї туристичних ресурсiв мiсцевого значення; сприяють охоронi i збереженню туристичних ресурсiв; залучають мiсцеве населення до туристичної дiяльностi, створюючи новi робочi мiсця; сприяють розвитку на вiдповiднiй територiї рiзних видiв туризму. Стаття 12. Програми розвитку туризму в Українi Для забезпечення охорони туристичних ресурсiв України, їх збереження та вiдновлення, рацiонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституцiйних прав громадян на вiдпочинок та iнших прав громадян, патрiотичного виховання органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються загальнодержавнi, державнi цiльовi, регiональнi та iншi програми розвитку туризму. Загальнодержавнi програми затверджуються з метою реалiзацiї довгострокових прiоритетiв країни в галузi туризму i становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економiчних та органiзацiйних заходiв, спрямованих на реалiзацiю конституцiйних прав громадян, розвиток туристичної галузi. Вiдповiдно до загальнодержавних програм розробляються регiональнi та iншi програми розвитку туризму. Загальнодержавнi, державнi цiльовi, регiональнi та iншi програми розвитку туризму повиннi передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузi туризму. Порядок формування, фiнансування i реалiзацiї регiональних програм розвитку туризму, а також мiсцевих програм визначається вiдповiдно до закону. Роздiл III. Безпека туризму Стаття 13. Безпека в галузi туризму Безпека в галузi туризму - сукупнiсть факторiв, що характеризують соцiальний, економiчний, правовий та iнший стан забезпечення прав i законних iнтересiв громадян, юридичних осiб та держави в галузi туризму. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи в межах своїх повноважень вживають заходiв, спрямованих на: забезпечення закрiплених Конституцiєю України прав громадян на безпечне для життя i здоров'я довкiлля, при здiйсненнi туристичних подорожей, захист i заступництво громадян України за її межами; забезпечення особистої безпеки туристiв, збереженiсть їх майна, незавдання шкоди довкiллю; iнформування суб'єктiв туристичної дiяльностi про загрозу безпецi туристiв у країнi (мiсцi) тимчасового перебування; надання необхiдної допомоги туристам, якi опинилися у надзвичайнiй ситуацiї; забезпечення туристам (екскурсантам) можливостi безперешкодного одержання медичної, правової та iнших видiв невiдкладної допомоги, доступу до засобiв зв'язку; заборонення використання туризму з метою незаконної мiграцiї, сексуальної, трудової та iнших видiв експлуатацiї громадян; охорону туристичних ресурсiв України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкiлля; забезпечення безпеки об'єктiв туристичних вiдвiдувань з урахуванням ризику виникнення природних i техногенних катастроф та iнших надзвичайних ситуацiй тощо. З метою забезпечення безпеки туристiв суб'єкти туристичної дiяльностi зобов'язанi: iнформувати туристiв про можливi небезпеки пiд час подорожi, необхiднiсть виконання загальнообов'язкових вимог та запобiжних чи попереджувальних заходiв (медичних щеплень тощо); створювати безпечнi умови в мiсцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походiв, прогулянок, екскурсiй тощо; забезпечувати спецiальнi вимоги безпеки пiд час надання туристичних послуг з пiдвищеним ризиком (автомобiльний, гiрський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пiшохiдний туризм, спелеотуризм тощо); забезпечувати туристiв квалiфiкованими фахiвцями туристичного супроводу, спецiальним спорядженням та iнвентарем; забезпечувати навчання туристiв засобам профiлактики i захисту вiд травм, попередження нещасних випадкiв та надання першої медичної допомоги; забезпечувати надання оперативної допомоги особам, якi постраждали пiд час подорожi, транспортування потерпiлих; оперативно iнформувати органи мiсцевої влади та вiдповiдальних осiб про надзвичайнi ситуацiї, в яких опинилися туристи, подавати вiдомостi про зниклих осiб. Особи, якi органiзовують експлуатацiю туристичних ресурсiв, зобов'язанi забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкiлля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходiв, щодо забезпечення мiнiмiзацiї або припинення шкiдливого впливу на довкiлля i соцiально-культурне середовище та компенсувати завданi їм при цьому збитки. Надання необхiдної допомоги туристам, якi опинилися у надзвичайнiй ситуацiї в межах територiї України, здiйснюється спецiалiзованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються вiдповiдно до законодавства України. Органiзацiя рятувальних команд i порядок здiйснення рятувальних заходiв визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Держава забезпечує захист законних прав та iнтересiв iноземних туристiв вiдповiдно до чинного законодавства України та мiжнародних договорiв України. Стаття 14. Захист iнтересiв українських туристiв за межами України Держава гарантує захист законних прав та iнтересiв громадян України, якi здiйснюють туристичнi подорожi за кордон. У разi виникнення надзвичайних ситуацiй держава вживає заходiв щодо захисту iнтересiв українських туристiв за межами України, у тому числi заходiв для їх евакуацiї з країни тимчасового перебування. Стаття 15. Фiнансове забезпечення вiдповiдальностi туроператора та турагента З метою забезпечення прав та законних iнтересiв громадян - споживачiв туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язаний здiйснити фiнансове забезпечення своєї цивiльної вiдповiдальностi (гарантiєю банку або iншої кредитної установи) перед туристами. Туроператор для покриття своєї вiдповiдальностi за збитки, що можуть бути заподiянi туристу в разi виникнення обставин його неплатоспроможностi чи внаслiдок порушення процесу про визнання його банкрутом, якi пов'язанi з необхiднiстю покриття витрат туриста з його повернення в мiсце постiйного проживання (перебування), вiдшкодування вартостi ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати пiдтвердження фiнансового забезпечення своєї вiдповiдальностi (гарантiю банку або iншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку. Турагент для покриття своєї вiдповiдальностi за збитки, що можуть бути заподiянi туристу в разi виникнення обставин його неплатоспроможностi чи внаслiдок порушення процесу про визнання його банкрутом, та якi пов'язанi з необхiднiстю вiдшкодування вартостi ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати пiдтвердження фiнансового забезпечення своєї вiдповiдальностi (гарантiю банку або iншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку. Мiнiмальний розмiр фiнансового забезпечення туроператора має становити суму, еквiвалентну не менше нiж 20 000 євро. Розмiр фiнансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрiшнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквiвалентну не менше нiж 10 000 євро. Мiнiмальний розмiр фiнансового забезпечення турагента має становити суму, еквiвалентну не менше нiж 2 000 євро. Будь-якi суми, надання яких гарантується фiнансовим забезпеченням цивiльної вiдповiдальностi туроператора, використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на пiдставi та за наявностi обставин, зазначених у цiй статтi. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних туристу в разi виникнення обставин неплатоспроможностi туроператора (турагента) чи внаслiдок порушення процесу про визнання його банкрутом, здiйснюється вiдповiдною кредитною установою на пiдставi заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документiв, що пiдтверджують невиконання туроператором (турагентом) договiрних зобов'язань. Стаття 16. Страхування туристiв при здiйсненнi туристичних поїздок Страхування туристiв (медичне та вiд нещасного випадку) є обов'язковим i забезпечується суб'єктами туристичної дiяльностi на основi угод iз страховиками. Туристи вправi самостiйно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язанi завчасно пiдтвердити туроператору чи турагенту наявнiсть належним чином укладеного договору страхування. Договором страхування повиннi передбачатися надання медичної допомоги туристам i вiдшкодування їх витрат при настаннi страхового випадку безпосередньо в країнi (мiсцi) тимчасового перебування. iнформацiя про умови обов'язкового страхування має бути доведена до вiдома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування. Обов'язкове (медичне та вiд нещасного випадку) страхування здiйснюється один раз на весь перiод туристичної подорожi. За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування iнших ризикiв, пов'язаних зi здiйсненням подорожi. За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з iнiцiативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до мiсця постiйного проживання при настаннi нещасного випадку або хвороби. Компенсацiя шкоди, заподiяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку. Роздiл IV. Органiзацiя туристичної дiяльностi Стаття 17. Лiцензування туристичної дiяльностi З метою створення рiвних можливостей суб'єктам туристичної дiяльностi на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав i законних iнтересiв громадян, захисту навколишнього природного середовища, пiдвищення рiвня туристичного обслуговування здiйснюється лiцензування туроператорської та турагентської дiяльностi. Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, який отримав лiцензiю на туроператорську дiяльнiсть, має виключне право на надання послуг з оформлення документiв для виїзду за межi України. Туроператор може здiйснювати також i турагентську дiяльнiсть без отримання лiценцiї на турагентську дiяльнiсть. Загальний розмiр частки туроператора в статутних фондах iнших туроператорiв України не може перевищувати 20 вiдсоткiв їх статутних фондiв. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назвi використовувати слова "туроператор" i "турагент" без отримання ним лiцензiї на здiйснення вiдповiдно туроператорської чи турагентської дiяльностi. Не може бути видана лiцензiя на туроператорську чи турагентську дiяльнiсть суб'єкту пiдприємницької дiяльностi iз назвою, тотожною назвi iншого суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, якому лiцензiя видана ранiше i iнформацiя про нього внесена до вiдповiдного реєстру. Стаття 18. Сертифiкацiя i стандартизацiя у сферi туристичної дiяльностi Державна система стандартизацiї у сферi туристичної дiяльностi спрямована на: захист iнтересiв споживачiв i держави з питань безпеки туризму, життя i здоров'я громадян, охорони майна та довкiлля; класифiкацiю туристичних ресурсiв України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкiлля; пiдвищення якостi товарiв, робiт, послуг вiдповiдно до потреб споживачiв; забезпечення безпеки об'єктiв туристичних вiдвiдувань з урахуванням ризику виникнення природних i техногенних катастроф та iнших надзвичайних ситуацiй; взаємозамiннiсть та сумiснiсть товарiв, робiт, послуг, їх унiфiкацiю; створення нормативної бази функцiонування систем стандартизацiї i сертифiкацiї товарiв, робiт, послуг. Сертифiкацiя товарiв, робiт, послуг у сферi туристичної дiяльностi здiйснюється з метою: запобiгання реалiзацiї товарiв, робiт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна i довкiлля; сприяння споживачам у свiдомому виборi товарiв, робiт, послуг; забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки; гармонiзацiї стандартiв, норм i правил з мiжнародними стандартами, рекомендацiями, нормами i правилами, що стосуються вимог до об'єктiв вiдвiдування i туристичних послуг, взаємодiї туроператорiв, використання обмежених туристичних ресурсiв, якостi i видiв туристичних послуг. Перелiк туристичних послуг, що пiдлягають обов'язковiй сертифiкацiї стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони навколишнього середовища, порядок проведення сертифiкацiї послуг у сферi туристичної дiяльностi визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до закону. Пiдтвердження вiдповiдностi туристичних послуг здiйснюється в установленому порядку. Стаття 19. Встановлення категорiй об'єктiв туристичної iнфраструктури З метою пiдвищення рiвня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свiдомому виборi туристичних послуг, забезпечення рiвних можливостей суб'єктам туристичної дiяльностi на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав i законних iнтересiв, життя, здоров'я та майна громадян, пiдвищення рiвня екологiчної безпеки об'єктам туристичної iнфраструктури присвоюються категорiї якостi та рiвня обслуговування. Встановлення об'єктам туристичної iнфраструктури (готелям та iншим подiбним закладам, закладам харчування тощо) вiдповiдної категорiї здiйснюється за заявою його власника. Види категорiй об'єктiв туристичної iнфраструктури, порядок їх встановлення та змiни визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Стаття 20. Договiр на туристичне обслуговування За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням iншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальнi положення договору про надання послуг, якщо iнше не передбачено законом та не суперечить сутi зобов'язання. Договiр на туристичне обслуговування укладається в письмовiй (електроннiй) формi вiдповiдно до закону. Договiр на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачi ваучера. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана iнформацiя про: 1) основнi вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документiв (паспорт, дозвiл (вiза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числi iнформацiю щодо термiнiв їх оформлення; 2) медичнi застереження стосовно здiйснення туристичної поїздки, у тому числi протипоказання через певнi захворювання, особливостi фiзичного стану (фiзичнi недолiки) i вiку туристiв для участi в поїздцi; 3) туроператора (турагента), його мiсцезнаходження i поштовi реквiзити, наявнiсть лiцензiї на здiйснення туристичної дiяльностi, сертифiкатiв вiдповiдностi та iншу iнформацiю вiдповiдно до законодавства про захист прав споживачiв; 4) розмiр фiнансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможностi чи неспроможностi (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення. До початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою повинна бути надана iнформацiя: про загальнi умови типового (публiчного) договору на надання туристичних послуг (за його наявностi); програма туристичного обслуговування; характеристика транспортних засобiв, що здiйснюють перевезення, у тому числi їх вид i категорiя, термiни стикувань (сполучення) рейсiв, а також iнша обов'язкова iнформацiя, передбачена кодексами i правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування); характеристика готелiв, iнших мiсць розмiщення туристiв, у тому числi їх мiсце розташування, класифiкацiя за законодавством країни (мiсця) тимчасового перебування, вiдомостi про пiдтвердження вiдповiдностi послуг готелю встановленим вимогам, вiдомостi про правила тимчасового проживання, строки i порядок оплати готельного обслуговування, а також iнша обов'язкова iнформацiя, передбачена цим Законом, iншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування); про звичаї мiсцевого населення, пам'ятки природи, iсторiї, культури та iншi об'єкти туристичного показу, що знаходяться пiд особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санiтарну i епiдемiологiчну обстановку; про правила в'їзду до країни (мiсце) тимчасового перебування та перебування там; про види i способи забезпечення харчування пiд час туристичної поїздки; про види та тематику екскурсiйного обслуговування, порядок зустрiчей i проводiв, супроводу туристiв; про дату i час початку та закiнчення туристичного обслуговування, його тривалостi; вiдомостi про мiнiмальну кiлькiсть туристiв у групi, термiни iнформування туриста про те, що туристична поїздка не вiдбудеться через недобiр групи; вiдомостi про страхову органiзацiю, що здiйснює страхування ризикiв, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмiр страхових вiдшкодувань, порядок i умови їх виплати; про цiну туристичного обслуговування i порядок здiйснення оплати; про мiсце перебування органiзацiї (органiзацiй), уповноважених туроператором на прийняття претензiй туристiв, а також про адреси i телефони українських дипломатичних установ у країнi тимчасового перебування або мiсцевих служб, до яких можна звернутися у разi виникнення труднощiв пiд час туристичної поїздки. Кожна iз сторiн договору може вимагати внесення змiн або розiрвання договору у зв'язку з iстотними змiнами обставин, з яких вони виходили при укладеннi договору. До iстотних змiн обставин належать: 1)погiршення умов подорожi, змiна термiнiв подорожi; 2)непередбачене збiльшення транспортних тарифiв; 3)введення нових або пiдвищення дiючих ставок податкiв i зборiв та iнших обов'язкових платежiв; 4)рiзка змiна курсу нацiональних валют; 5)iншi пiдстави, за домовленiстю сторiн. Турист вправi вiдмовитися вiд виконання договору до початку подорожi за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, наданi до цього повiдомлення. У разi якщо невиконання договору на туристичне обслуговування зумовлене обставинами, за якi жодна зi сторiн не вiдповiдає, турист вiдшкодовує туроператору (турагенту) фактично понесенi витрати, якщо iнше не передбачено законодавчими актами або договором. Туроператор або турагент вправi вiдмовитися вiд виконання договору лише за умови повного вiдшкодування замовниковi збиткiв, пiдтверджених у встановленому порядку та заподiяних внаслiдок розiрвання договору, крiм випадку, коли це вiдбулося з вини туриста. Якiсть туристичних послуг повинна вiдповiдати умовам договору, порядок i способи захисту порушених прав туристiв визначаються законодавством про захист прав споживачiв. Змiна цiни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, передбачених договором i тiльки при iстотнiй змiнi обставин, передбачених частиною сьомою цiєї статтi, але не пiзнiше нiж за 10 днiв до початку туристичної подорожi у випадку, якщо її тривалiсть становить бiльше нiж 10 днiв, за 5 днiв до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалiсть становить вiд 2 до 10 днiв, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалiсть складає один день. При цьому збiльшення цiни туристичного продукту не може перевищувати 5 вiдсоткiв його первiсної цiни. У разi перевищення цiни туристичного продукту бiльше нiж 5 вiдсоткiв первiсної цiни турист має право вiдмовитися вiд виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всi ранiше сплаченi кошти. Туроператор (турагент) може в договорi з туристом обмежити свою вiдповiдальнiсть розмiром подвiйної плати вартостi туристичного продукту (туристичних послуг), якщо туроператор (турагент) несе перед туристом одноособову вiдповiдальнiсть за шкоду, що виникла внаслiдок дiй (бездiяльностi) одного з виконавцiв послуг, обумовлених договором. Права й обов'язки, вiдповiдальнiсть сторiн та iншi умови договору мiж туроператором i турагентом визначаються вiдповiдно до загальними положеннями про агентський договiр, якщо iнше не передбачено договором мiж ними, а також цим Законом. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоров'ю та майну туриста визначається вiдповiдно до цивiльного законодавства, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена пiдвищена вiдповiдальнiсть туроператора. Стаття 21. Договiр на екскурсiйне обслуговування За договором на екскурсiйне обслуговування одна сторона (суб'кт, що здiйснює туристичну дiяльнiсть) за встановлену договором плату зобов'язується надати за замовленням iншої сторони (екскурсанта) обслуговування, iстотною частиною якого є послуги екскурсовода (гiда-перекладача) загальною тривалiстю не бiльше 24 годин, якi не включають в себе послуги з розмiщення. Договiр на екскурсiйне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивiльним законодавством, в тому числi шляхом видачi ваучера. Загальнi положення про договiр на надання послуг застосовуються до договору на екскурсiйне обслуговування, якщо iнше не передбачено законом та не суперечить сутi зобов'язання. Особа, яка надає екскурсiйнi послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсiйне обслуговування надати екскурсанту необхiдну i достовiрну iнформацiю щодо екскурсiйного обслуговування, його видiв i особливостей, квалiфiкацiї екскурсовода, про порядок i строки оплати екскурсiйних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання iншу iнформацiю з питань екскурсiйного обслуговування. Вiдповiдальнiсть сторiн за невиконання, неналежне виконання сторонами зобов'язань вiдповiдно до договору на екскурсiйне обслуговування, порядок припинення договору на екскурсiйне обслуговування визначаються вiдповiдно до цивiльного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачiв. Стаття 22. Договiр на готельне обслуговування За договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або iнший суб'єкт, що надає послуги з розмiщення) зобов'язується за дорученням iншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночiвлi) у спецiально обладнаному жилому примiщеннi (номерi), виконати або органiзувати виконання iнших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за цi послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розмiщенням, належать послуги з обслуговування жилого примiщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), iз збереження майна i багажу проживаючого, а також iншi послуги, наданi залежно вiд категорiї готелю. До вiдносин за договором на готельне обслуговування застосовуються цивiльне законодавство, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачiв та iншi нормативно-правовi акти, прийнятi вiдповiдно до них. Цей Закон застосовується при наданнi готельного обслуговування в мотелях, будинках вiдпочинку, санаторiях, пансiонатах, а також iнших мiсцях, призначених для розмiщення громадян. Готель або iнший суб'єкт, що надає послуги з розмiщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхiдну i достовiрну iнформацiю про послуги з готельного обслуговування, їх види i особливостi, про порядок i термiни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання iншi пов'язанi iз договором i вiдповiдним готельним обслуговуванням вiдомостi, а також iншу iнформацiю, передбачену законодавством про захист прав споживачiв. Договiр на готельне обслуговування укладається як шляхом складання письмового договору, так i шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи iншого зв'язку, що дозволяє достовiрно встановити особу, вiд якої надходить заявка. У разi прийняття заявки договiр на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання пiдтвердження готелю про прийняття замовлення та вказiвки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається вiдповiдно до цивiльного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена пiдвищена вiдповiдальнiсть готелю. Права й обов'язки, вiдповiдальнiсть сторiн та iншi умови договору мiж туроператором (турагентом) та готелем чи iншим суб'єктом, що надає послуги з розмiщення, визначаються загальними положеннями про агентський договiр, якщо iнше не передбачено договором мiж ними та цим Законом. Стаття 23. Ваучер Ваучер - форма письмового договору на туристичне обслуговування або на екскурсiйне обслуговування, яка може використовуватися у випадках, передбачених цим Законом. У договорi на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачi ваучера, мають мiститися наступнi данi: найменування та мiсцезнаходження суб'єкта туристичної дiяльностi, номер лiцензiї (дозволу) на вiдповiдний вид дiяльностi, юридична адреса; прiзвище, iм'я (по батьковi) туриста (при груповiй поїздцi прiзвища, iмена (по батьковi) членiв групи); строки надання i види туристичних послуг, їх загальна вартiсть; назва, адреса та номер телефону об'єкта розмiщення, його тип та категорiя, режим харчування; розмiр фiнансового забезпечення вiдповiдальностi туроператора (турагента) або межi вiдповiдальностi суб'єкта туристичної дiяльностi за договором агентування; iншi данi, обумовленi характером угоди, складом групи тощо; дата видачi ваучера. Ваучер є документом суворого облiку. Порядок оформлення ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади в галузi туризму. Стаття 24. Права та обов'язки суб'єктiв туристичної дiяльностi Суб'єкти туристичної дiяльностi мають право: виробляти i реалiзовувати туристичнi послуги згiдно iз законодавством; вносити пропозицiї щодо охорони туристичних ресурсiв України, їх збереження та вiдновлення, порядку використання; вносити пропозицiї щодо вдосконалення освiтнiх програм з професiйного навчання в галузi туризму, пiдвищення рiвня професiйної пiдготовки працiвникiв i фахiвцiв у галузi туризму; на встановлення об'єктам туристичної iнфраструктури (готелям, iншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розмiщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), власниками яких вони є, вiдповiдної категорiї; на отримання в установленому порядку iнформацiї, необхiдної для здiйснення їх дiяльностi, в органах державної влади та органах мiсцевого самоврядування; брати, в установленому порядку участь в розробцi програм розвитку туризму та курортно-рекреацiйної сфери; визначати та оприлюднювати шляхом опублiкування загальнi умови типового (публiчного) договору на надання туристичних послуг; визначати мiнiмальну кiлькiсть туристiв (екскурсантiв) у групi; на вiдшкодування збиткiв, заподiяних внаслiдок неправомiрних дiй (бездiяльностi) органiв влади, їх посадових осiб чи заподiяних суб'єктами туристичної дiяльностi. Суб'єкти туристичної дiяльностi зобов'язанi: проводити дiяльнiсть в галузi туризму, яка пiдлягає лiцензуванню, лише за наявностi лiцензiй; надавати туристичнi послуги, що пiдлягають обов'язковiй сертифiкацiї, пiсля проведення такої сертифiкацiї в установленому порядку; залучати до надання туристичних послуг осiб, якi вiдповiдають встановленим законодавством вiдповiдним квалiфiкацiйним вимогам, а у випадках, визначених цим Законом, також мають вiдповiднi дозволи на право здiйснення туристичного супроводу; надавати туристам необхiдну i достовiрну iнформацiю про туристичнi послуги, права, обов'язки та правила поведiнки туристiв (екскурсантiв), умови страхування, порядок вiдшкодування завданих збиткiв, умови вiдмови вiд послуг, правила вiзового митного режиму, перетинання державного кордону та iншу iнформацiю, передбачену цим Законом; надавати туристичнi послуги в обсягах та в термiни, обумовленi договором; виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристiв, охорони туристичних ресурсiв України та довкiлля; вести облiкову та iншу визначену законодавством документацiю, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звiтнiсть; вiдшкодовувати в установленому порядку збитки, завданi туристам (екскурсантам), iншим особам та довкiллю. Стаття 25. Права та обов'язки туристiв та екскурсантiв Туристи та екскурсанти мають право на: реалiзацiю закрiплених Конституцiєю України прав громадян на вiдпочинок, свободу пересування, вiдновлення i змiцнення здоров'я, на безпечне для життя i здоров'я довкiлля, задоволення духовних потреб, захист i повагу людської гiдностi; необхiдну i достовiрну iнформацiю про правила в'їзду до країни (мiсця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (мiсця) тимчасового перебування i перебування там, про звичаї мiсцевого населення, пам'ятки природи, iсторiї, культури та iншi об'єкти туристичного показу, що знаходяться пiд особливою охороною, стан навколишнього середовища; iнформацiю про наявнiсть лiцензiї y суб'єкта, що здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в галузi туризму, дозволiв, сертифiкатiв, iнших документiв, наявнiсть яких передбачена законодавством; отримання обов'язкової iнформацiї, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна; одержання вiдповiдної медичної допомоги; вiдшкодування матерiальних i моральних збиткiв у разi невиконання або неналежного виконання умов договору; сприяння з боку органiв державної влади України в одержаннi правових та iнших видiв допомоги, а громадяни України також i за її межами; реалiзацiю iнших прав. Туристи та екскурсанти зобов'язанi: не порушувати права та законнi iнтереси iнших осiб, вимоги законiв, якi дiють на територiї країни перебування; виконувати митнi, прикордоннi, санiтарнi та iншi правила; поважати полiтичний та соцiальний устрiй, традицiї, звичаї, релiгiйнi вiрування країни (мiсця) перебування; зберiгати довкiлля, дбайливо ставитися до об'єктiв природи та культурної спадщини в країнi (мiсцi) тимчасового перебування; дотримуватися умов i правил, передбачених договором про надання туристичних послуг; надавати персональну iнформацiю в обсязi, необхiдному для реалiзацiї туристичного продукту; дотримуватися пiд час подорожi правил особистої безпеки; вiдшкодовувати збитки, завданi їх неправомiрними дiями. Виконувати iншi обов'язки, передбаченi законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування. Роздiл V. Професiйна пiдготовка фахiвцiа та наукове забезпечення туризму. Об'єднання пiдприємств та неприбутковi органiзацiї в галузi туризму Стаття 26. Професiйна пiдготовка фахiвцiв у галузi туризму Професiйна пiдготовка, перепiдготовка i пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв у галузi туризму здiйснюються державними, комунальними та приватними навчальними закладами в порядку, визначеному законом. Пiдготовка окремих категорiй фахiвцiв туристичного супроводу (гiдiв-перекладачiв, екскурсоводiв, спортивних iнструкторiв, провiдникiв тощо), якi не потребують здобуття громадянами професiйно-технiчної або вищої освiти iз здобуттям квалiфiкацiї за певним освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем, може здiйснюватися у встановленому порядку юридичними чи фiзичними особами або шляхом самоосвiти. Центральний орган виконавчої влади в галузi туризму бере участь у пiдготовцi навчальних планiв i програм навчання фахiвцiв у галузi туризму, їх професiйнiй пiдготовцi, перепiдготовцi та пiдвищеннi квалiфiкацiї, затверджує перелiк посад фахiвцiв туристичного супроводу, квалiфiкацiйнi вимоги до них та порядок видачi дозволiв на право здiйснення туристичного супроводу. Стаття 27. Науковi дослiдження розвитку туризму Науковi дослiдження розвитку туризму проводяться з метою наукового забезпечення державної полiтики в галузi туризму, прогнозування та визначення перспектив його розвитку; встановлення методик класифiкацiї та оцiнки туристичних ресурсiв, режиму їх охорони, збереження та вiдновлення, порядку використання; облiку гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкiлля; розробки пропозицiй щодо проектiв загальнодержавних, регiональних та мiсцевих програм розвитку туризму, а також щодо визначення лiцензiйних умов та перелiку посад фахiвцiв туристичного супроводу, квалiфiкацiйних вимог щодо них, удосконалення професiйної пiдготовки фахiвцiв у сферi туристичної дiяльностi тощо. Визначення прiоритетних напрямiв, керiвництво та координацiя наукових дослiджень в галузi туризму належить до компетенцiї наукового центру розвитку туризму. Положення про науковий центр розвитку туризму затверджується центральним органом виконавчої влади в галузi туризму. Стаття 28. Об'єднання суб'єктiв туристичної дiяльностi та неприбутковi органiзацiї в галузi туризму Учасники вiдносин, що виникають при здiйсненнi туристичної дiяльностi, - юридичнi особи та громадяни, якi надають туристичнi послуги, залежно вiд мети можуть утворювати об'єднання пiдприємств, що є юридичними особами чи без створення юридичних осiб, або вступати в такi об'єднання в порядку, визначеному Господарським кодексом України та iншими законами. З метою реалiзацiї та захисту своїх прав i законних iнтересiв у галузi туризму суб'єкти туристичної дiяльностi можуть створювати неприбутковi органiзацiї у сферi туристичної дiяльностi в порядку, визначеному Цивiльним кодексом України або Законом України "Про об'єднання громадян" чи iншими законами. Громадяни України, iноземцi та особи без громадянства з метою реалiзацiї та захисту прав i законних iнтересiв можуть об'єднуватися в громадськi органiзацiї туристичної спрямованостi. Неприбутковi органiзацiї в галузi туризму можуть спрямовувати свою дiяльнiсть на: формування i поширення iнформацiї про туристичнi ресурси України; пiдготовку пропозицiй щодо розвитку туризму, курортно-рекреацiйної сфери, охорони туристичних ресурсiв України, їх збереження та вiдновлення, порядку використання; популяризацiю туризму i сприяння його розвитковi; розробку власних стандартiв туристичного, готельного, екскурсiйного, та iншого обслуговування, схвалення кодексiв усталеної практики та правил професiйної етики; впровадження власних систем контролю якостi здiйснення туристичної дiяльностi; пропонування для спiльного використання юридичними особами та громадянами-пiдприємцями, що надають туристичнi послуги, знакiв для товарiв i послуг; вдосконалення освiтнiх програм з професiйного навчання в галузi туризму, пiдвищення рiвня професiйної пiдготовки працiвникiв i фахiвцiв у галузi туризму; саморегулювання в галузi туризму; реалiзацiю та захист спiльних прав i iнтересiв учасникiв туристичної дiяльностi; вирiшення iнших завдань, що не суперечать законодавству України. Громадськi органiзацiї туристичної спрямованостi можуть вiдповiдно до закону представляти iнтереси громадян - споживачiв туристичних послуг. Роздiл VI. Контроль за дiяльнiстю в галузi туризму. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства України про туризм Стаття 29. Органи, уповноваженi на здiйснення контролю за дiяльнiстю в галузi туризму Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi та службовi особи у випадках i в порядку, визначених законом, здiйснюють контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної дiяльностi, проводять перевiрки якостi надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання лiцензiйних умов, стандартiв, норм i правил щодо здiйснення туристичної дiяльностi та вiдповiдно до закону накладають стягнення i вживають iнших заходiв за порушення законодавства в галузi туризму. Стаття 30. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства в галузi туризму Порушення законодавства в галузi туризму тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз законом. Порушеннями законодавства в галузi туризму є: здiйснення туристичної дiяльностi без отримання вiдповiдного дозволу (лiцензiї) або недодержання лiцензiйних умов з надання туристичних послуг; залучення до надання туристичних послуг осiб, якi не вiдповiдають встановленим законодавством вiдповiдним квалiфiкацiйним вимогам та не мають вiдповiднi дозволи на право здiйснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом; надання туристичних послуг, що пiдлягають обов'язковiй сертифiкацiї, без проведення такої сертифiкацiї в установленому порядку; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристовi iнформацiї, що не вiдповiдає дiйсностi; порушення вимог стандартiв, норм i правил у галузi туризму; незаконне використання категорiї об'єкта туристичної iнфраструктури; порушення умов договору мiж туристом i суб'єктом туристичної дiяльностi з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органiв та осiб про усунення порушень лiцензiйних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об'єктiв туристичної iнфраструктури, знищення або пошкодження об'єктiв вiдвiдування; створення перешкод уповноваженiй на те законом посадовiй чи службовiй особi у здiйсненнi контролю за туристичною дiяльнiстю, у проведеннi перевiрки якостi надаваних (наданих) туристичних послуг або додержаннi лiцензiйних умов, стандартiв, норм i правил щодо здiйснення туристичної дiяльностi; незаконне втручання у здiйснення туристичної дiяльностi; розголошення вiдомостей, що становлять конфiденцiйну або iншу охоронювану законом iнформацiю. Законами України може передбачатися вiдповiдальнiсть i за iншi порушення у сферi туристичної дiяльностi. Стаття 31. Вiдповiдальнiсть органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових та службових осiб у галузi туристичної дiяльностi Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi та службовi особи у галузi туристичної дiяльностi за порушення законодавства несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових та службових осiб можуть бути оскарженi до суду в порядку, встановленому законом. Шкода, заподiяна органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими особами фiзичним чи юридичним особам пiд час виконання ними покладених на них обов'язкiв, пiдлягає вiдшкодуванню в порядку, встановленому законом. Стаття 32. Цивiльно-правова та iншi види вiдповiдальностi суб'єктiв туристичної дiяльностi За неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, iншi суб'єкти туристичної дiяльностi несуть майнову та iншу вiдповiдальнiсть, визначену в договорi вiдповiдно до чинного законодавства. Розмiр майнової вiдповiдальностi туроператора, турагента чи iншого суб'єкта туристичної дiяльностi не може перевищувати фактично завданих замовнику збиткiв з їх вини. Всi спори майнового характеру мiж суб'єктами туристичної дiяльностi та споживачами туристичних послуг вирiшуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону. За порушення встановлених законодавчими актами правил здiйснення господарської дiяльностi до суб'єктiв господарювання органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують - заходи органiзацiйно-правового або майнового характеру, спрямованi на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та лiквiдацiю його наслiдкiв. Стаття 33. Вiдшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у галузi туристичної дiяльностi Суб'єкт туристичної дiяльностi, який порушив законодавство в галузi туристичної дiяльностi при наданнi туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний вiдшкодувати туристу збитки у повному обсязi, якщо договором або законом не передбачено вiдшкодування у меншому або бiльшому розмiрi. Заподiяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушенi його законнi права, вiдшкодовується суб'єктом туристичної дiяльностi в порядку, встановленому законами України. Суб'єктам туристичної дiяльностi, яким заподiяна шкода юридичними чи фiзичними особами внаслiдок порушення ними законодавства в галузi туризму, збитки вiдшкодовуються вiдповiдно до законiв України. Стаття 34. Порядок розгляду спорiв з питань надання туристичних послуг Спори з питань надання туристичних послуг розглядаються у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикцiї. Роздiл VII. Мiжнародне спiвробiтництво в галузi туризму Стаття 35. Мiжнароднi договори України в галузi туризму. Участь України в мiжнародних туристичних органiзацiях Правову основу мiжнародного спiвробiтництва в галузi туризму складають мiжнароднi договори України, укладенi вiдповiдно до Закону України "Про мiжнароднi договори України". Держава сприяє розширенню та змiцненню мiжнародного спiвробiтництва в галузi туризму на принципах i нормах, розроблених Всесвiтньою туристською органiзацiєю (BTО). Органом державної влади, що забезпечує представництво i реалiзацiю iнтересiв України в галузi туризму у вiдносинах з iншими країнами та з мiжнародними туристичними органiзацiями, є центральний орган виконавчої влади в галузi туризму, який у встановленому порядку бере участь в укладеннi мiжнародних договорiв з питань туризму. Україна бере участь у дiяльностi мiжнародних туристичних органiзацiй вiдповiдно до мiжнародно-правових зобов'язань України та статутних документiв таких органiзацiй. Стаття 36. Представництва України в галузi туризму за межами України З метою розширення мiжнародного спiвробiтництва, утвердження України на свiтовому туристичному ринку та ефективного використання її туристичних ресурсiв окремi повноваження з представництва iнтересiв України в галузi туризму за межами України покладаються на її торговi представництва. За поданням центрального органу виконавчої влади в галузi туризму Кабiнет Мiнiстрiв України може вiдкривати за межами України туристичнi представництва. Порядок створення, дiяльностi i лiквiдацiї туристичних представництв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до мiжнародних договорiв України. Стаття 37. Особливостi здiйснення дiяльностi в Українi iноземними суб'єктами туристичної дiяльностi Юридичнi особи, створенi за законодавством iнших держав, iноземцi та особи без громадянства здiйснюють туристичну дiяльнiсть на територiї України вiдповiдно до мiжнародних договорiв України в порядку, визначеному законом. iноземнi юридичнi та фiзичнi особи можуть здiйснювати туроператорську та турагентську дiяльнiсть шляхом створення пiдприємств згiдно iз законодавством України та отримання в установленому порядку лiцензiй на здiйснення вiдповiдної дiяльностi. Туристичний супровiд, що здiйснюється на територiї України, може надаватися фахiвцями туристичного супроводу , громадянами України та особами, якi постiйно проживають на територiї України, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України. Посередницька дiяльнiсть на територiї України з укладання договорiв на туристичне обслуговування з iноземними суб'єктами туристичної дiяльностi не допускається. Така дiяльнiсть може здiйснюватися лише через туроператорiв, зареєстрованих згiдно iз законодавством України. Угоди, укладенi з порушенням вимог цiєї статтi, є недiйсними. Роздiл Viii. Прикiнцевi та перехiднi положення 1. Цей Закон набирає чинностi з 1 сiчня 2004 року. 2. До приведення законодавства у вiдповiднiсть iз Законом України "Про внесення змiн до Закону України "Про туризм" закони та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону. 3. Фiзичнi i юридичнi особи, якi отримали лiцензiї на органiзацiю iноземного, внутрiшнього, зарубiжного туризму, екскурсiйну дiяльнiсть до дня офiцiйного оприлюднення цього Закону, до 1 квiтня 2004 року можуть безкоштовно отримати лiцензiю на провадження туроператорської чи турагентської дiяльностi за умови виконання вимог цього Закону та Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" на термiн дiї лiцензiї старого зразка. 4. Кабiнету Мiнiстрiв України у мiсячний строк пiсля набрання чинностi цим Законом: пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом; вiдповiдно до своєї компетенцiї забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом; забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону. 5. У Законi України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 22, ст. 105, ) пункт 50 статтi 9 Закону України викласти в такiй редакцiї: "50) туроператорська та турагентська дiяльнiсть". м. Київ, 18 листопада 2003 року, № 1282-IV

ЗАТВЕРДЖЕНО Розпорядження голови районної державної адміністрації 04.02.2010 № 69 ПОЛОЖЕННЯ про відділ культури і туризму районної державної адміністрації   1. Відділ культури і туризму районної державної адміністрації (далі - відділ) є структурним підрозділом районної державної адміністрації, що утворюється головою районної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові районної державної адміністрації та управлінню культури і туризму обласної державної адміністрації (далі - управління), є головним органом із забезпечення реалізації мовної політики в районі. 2. Відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства культури і туризму, розпорядженнями голови обласної, районної держадміністрацій, наказами начальника управління, актами відповідного органу місцевого самоврядування, а також положенням про відділ. 3. Основними завданнями відділу є: 3.1. Реалізація державної політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, охорони культурної спадщини, а також державної мовної політики; 3.2 Забезпечення: - реалізації мовної політики, створення сприятливих умов, для утвердження української мови в суспільному житті, збереження і розвитку етнічної, мовної і культурної самобутності національних меншин; - вільного розвитку культурно-мистецьких процесів; - доступності всіх видів культурних послуг і культурної діяльності для кожного громадянина; 3.3 Сприяння: - відродженню та розвитку традицій і культури української нації, етнічної, культурної і мовної самобутності національних меншин; - захисту прав професійних творчих працівників та їх спілок, соціальному захисту працівників підприємств, установ та організацій у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини, а також споживачів культурного і туристичного продукту, встановленню контролю за його якістю; - загальнонаціональній культурній консолідації суспільства, формуванню цілісного культурно-інформаційного простору, захисту та просуванню високоякісного і різноманітного культурного продукту; 3.4 Участь у розробленні та виконанні державних і регіональних програм розвитку культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини, а також державної мовної політики. 4. Відділ відповідно до покладених на нього завдань: 4.1 Створює умови для розвитку: - усіх видів професійного та аматорського мистецтва, художньої творчості, а також для організації культурного дозвілля населення, здобуття освіти у сфері культури і мистецтва; - соціальної та ринкової інфраструктури у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини, підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення такої інфраструктури; - внутрішнього та іноземного туризму, туристичної і курортно-рекреаційної індустрії, провадження екскурсійної діяльності, а також для залучення інвестицій у будівництво нових та реконструкцію діючих об'єктів туристичної інфраструктури; 4.2 Сприяє: - формуванню репертуару театрів, кінотеатрів, кіно- і відеоустановок, концертних організацій і мистецьких колективів, комплектуванню та оновленню фондів музеїв, картинних галерей, бібліотек, організації виставок, розповсюдженню кращих зразків національного кіномистецтва, відродженню та розвитку народних художніх промислів, збереженню культурної спадщини; - удосконаленню туристичної інфраструктури, розвитку ринкових відносин у сфері туризму та конкуренції на ринку туристичних послуг, створенню рівних умов для суб'єктів, що провадять та/або забезпечують провадження туристичної діяльності; - захисту прав споживачів культурного і туристичного продукту; - централізованому комплектуванню і використанню бібліотечних фондів; - збереженню та відтворенню традиційного характеру середовища та історичних ареалів населених місць, відродженню осередків традиційної народної творчості, народних художніх промислів і ремесел; - проведенню роботи з фіксації зразків національної нематеріальної культурної спадщини; - діяльності творчих спілок, національно-культурних товариств, громадських організацій, що функціонують у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; - соціальному захисту працівників підприємств, установ та організацій у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; 4.3 Проводить аналіз: - ринку туристичних послуг і подає управлінню відомості про розвиток туризму; - потреби у працівниках у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; 4.4 Подає управлінню пропозиції щодо: - формування державної політики у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини, а також державної мовної політики, зокрема вдосконалення нормативно-правового регулювання у зазначеній сфері; - визнання осередків народних художніх промислів, що потребують особливої охорони, заповідними територіями народних художніх промислів; - відзначення працівників підприємств, установ та організацій у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини державними нагородами і відомчими відзнаками, застосовує інші форми заохочення; - проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини; занесення: - інформації до бази даних Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів; - об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього; - відповідної території до Списку історичних населених місць України; 4.5 Бере участь у: - розробленні проектів програм соціально-економічного розвитку, державних цільових та регіональних програм; - реалізації міжнародних, регіональних проектів у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; - організації та проведенні вітчизняних і міжнародних виставок, виставок-ярмарків, методичних і науково-практичних семінарів, конференцій тощо; - розробленні пропозицій щодо будівництва об'єктів туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів, залучення інвестицій для розвитку культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; 4.6 надає організаційно-методичну допомогу підприємствам, установам та організаціям у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; 4.7 Здійснює: - координацію діяльності підприємств, установ та організацій у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини, що перебувають у сфері управління державної адміністрації. - функції замовника, укладає з цією метою договори про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини; - заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; контроль за: - станом дотримання законодавства з питань демонстрування та розповсюдження фільмів у кіно- і відеомережі; - збереженням музейних предметів державної частини Музейного фонду України, що занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; 4.8 Забезпечує: - доступ юридичних і фізичних осіб до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надає інформацію про програми та проекти змін у зонах охорони пам'яток культурної спадщини та в історичних ареалах населених місць; - захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; - виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках культурної спадщини або в межах їх територій; - дотримання режиму використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони; - функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; збирання та оброблення статистичних даних у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини і контроль за їх достовірністю; 4.9 Інформує управління про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток культурної спадщини; 4.10 Організовує: - розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; - проведення фестивалів, конкурсів, оглядів професійного та аматорського мистецтва, художньої творчості, виставок народних художніх промислів та інших заходів з питань, що належать до його повноважень; - надання інформаційних і правових послуг, методичної допомоги з питань культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини; 4.11 Укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини в межах повноважень, делегованих управлінням відповідно до закону; 4.12 Вживає заходи до зміцнення міжрегіональних культурних зв'язків; 4.13 Подає управлінню відомості про проведення гастрольних заходів; 4.14 Сприяє закордонним українцям у задоволенні їх мовних і культурних потреб; 4.15 Роз'яснює через засоби масової інформації зміст державної політики у сфері культури, туризму і курортів та охорони культурної спадщини, провадить інформаційну, рекламну та видавничу діяльність; 4.16 Виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань. 5. Відділ має право: 5.1 Залучати спеціалістів інших структурних підрозділів держадміністрації, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його повноважень; 5.2 Одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів держадміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документи, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 5.3 Скликати в установленому порядку наради, утворювати робочі групи з питань, що належать до його повноважень. 6. Відділ під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями, громадянами та їх об'єднаннями. 7. Відділ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районною державною адміністрацією за погодженням із управлінням культури і туризму обласної державної адміністрації згідно до вимог чинного законодавства. 8. Начальник відділу: - здійснює керівництво діяльністю відділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань; - видає в межах своїх повноважень накази, організовує і контролює їх виконання; - призначає на посаду та звільняє з посади працівників відділу. 9. Відділ утримується за рахунок коштів державного бюджету. 10. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників відділу та видатки на його утримання визначає голова районної державної адміністрації в межах виділених асигнувань. Кошторис, штатний розпис відділу затверджує голова районної державної адміністрації після проведення їх експертизи фінансовим управлінням районної державної адміністрації 11. Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Керівник апарату районної державної адміністрації В.М Реутенко