Золоте кільце Голої Пристані

Затверджую: Начальник управління культури і туризму обласної державної адміністрації ____________І.В. Корольова "______"_______2012 р.

Автобусно-пішохідний маршрут "Золоте кільце Голої Пристані"

Розроблено: Відділ культури і туризму Голопристанської районної державної адміністрації м. Гола Пристань 2012 Зміст: 1. Загальна інформація про маршрут. 2. Довідкові дані 3. Графік руху 4. Опис проходження маршруту. 1. Загальна інформація про маршрут: Маршрут являє собою автобусну-пішохідну подорож де туристи матимуть змогу ознайомитися з традиціями наших пращурів і практично забутих ремесел, які кожен зможе спробувати. До послуг туристів майстер-класи, місця відпочинку, смачні обіди, а також розваги на будь-який смак. Рибалка, катання на човні, купання, музей з цікавими експонатами та інше. 5. Опис проходження маршруту

Історико-розважальний комплекс "Зелені Хутори Таврії"

Знаходиться на 8-му кілометрі траси Цюрупинськ-Гола Пристань, на кордоні однойменних районів. Єдиний у східній Європі історико-розважальний комплекс такого масштабу. Площа Хуторів у два рази більша за площу такої держави як Ватикан. Саме тут відроджуються традиції наших пращурів і практично забуті ремесла, які кожен зможе спробувати. До ваших послуг майстер-класи, місця відпочинку, смачні обіди, а також розваги на будь-який смак. Рибалка, катання на човні, купання. та інше. Добірка фотоматеріалів із Зелених хуторів Таврії.

Набережна міста Гола Пристань

Гола Пристань заснована запорізькими козаками в 1709 році. Квітуче, співуче, чарівне українське місто в 2005 році відзначило 296-у річницю з дня заснування. Воно має славетну історію, яка своїм корінням плине в далеке минуле. Відомо, що в першій чверті XVIII століття в урочищі поблизу майбутнього поселення будували свої човни козаки Олешківської Січі. Звідси вони вирушали на рибну ловлю до Дніпровського лиману, возили сіль з Прогнойських соляних промислів. Місце на пустому піщаному березі річки Конка, з якого козаки переправлялися через Дніпро, називалося Голим Перевозом. У 1709 році тут виникло невеличке село - Гола Пристань, де першими поселенцями були свободолюбні селяни зі своїми традиціями, що займалися ловлею риби та полюванням. Новостворене село увійшло до Збур'ївської волості Дніпровського повіту Новоросійської губернії, а з 1802 року – до Таврійської губернії. Протягом останніх років проводилася значна робота по благоустрою та створенню умов життєдіяльності громадян: побудовано 3 загальноосвітні школи, музична школа, упорядковано парк, пляж, пам'ятники, лікарня, аптеки, будується житло. Гості міста Гола Пристань також матимуть змогу помилуватися красою сучасної набережної з фонтанами та ротондою, альтанкою та міським пляжем на березі притоки Дніпра Конки, проходячи Алею Слави, завітавши до міського музею, ознайомитися з історією району, споглядаючи памятники великому полководцеві О.В. Суворову, двічі героям соціалістичної праці М.А Бразі та І.І Стрельченко, двічі герою Радянського Союзу П.О Покришеву. Музей ім. П.О.Покришева знаходиться в міському Палаці культури "Сузір'я" (завідуюча Бублик Олена Олександрівна). В музеї оформлено в новому сучасному стилі експозиції про Двічі Героя Радянського Союзу, нашого земляка П.О.Покришева, його життя, трудову діяльність. В музеї постійно проводяться екскурсії для різних верств населення. Та й Головпоштамп району цього року має святкувати своєрідний ювілей, адже з 1867 року у Голій Пристані почала працювати пошта, а у 1902 році за ініціативою великого українського вченого винахідника радіо О.С. Попова в місті була обладнана перша радіостанція і здійснено радіозв'язок між Голою Пристанню і Херсоном, про що свідчить пам'ятна дошка на будівлі міської ради. Голопристанський район називають Орлиним гніздов'ям Героїв, адже жоден із районів в Україні не має у своєму історичному арсеналі 35 героїв Радянського Союзу та Соціалістичної праці. Тож і шана Героям у районі неабияка: Алея Слави у м. Гола Пристань з вічним вогнем, який з 2005 року ні на секунду не погас.

Музей природи Чорноморського біосферного заповідника і заповідні ділянки

Чорноморський заповідник було створено в 1927 році. З 1974 року територія заповідника визнана угіддями міжнародного значення для гніздування та зимівлі птахів (Рамсарська конвенція). В 1984 році заповідник став біосферним і ввійшов до світової мережі біосферних заповідників, яку курирує комітет МАБ (Людина і біосфера) при ЮНЕСКО [1]. ЧБЗ найбільший заповідник в Україні. Його площа майже 90 000 га. Біля 90% цієї площі - це акваторії Тендрівської та Ягорлицької заток Чорного моря. Суша представлена 5 ділянками: 3 лісостеповими, що розташовані на Нижньодніпровських аренах та 2 - приморського солонцюватого степу; і островами в заповідних затоках. Музей заповідника існує з 1954 року (в 1983 році збудовано нову будівлю). В першій залі музею відвідувачі дізнаються про географічне положення заповідника, особливості природних комплексів, що охороняються в межах заповідника, історичні факти і події. Експозиція II зали присвячена підводному світу заповідних акваторій. На діорамі 1 зображені звичні мешканці мілководних заток: бички, молодь катрана (чорноморської акули), скат-хвостокіл та інші. На малюнках зображені безхребетні мешканці заток: молюски, медузи, черви. Цінність заповідних заток визначається природними умовами. Це мілководні затоки, глибина яких не перевищує 2 м. Вони добре прогріваються сонцем, тому в них розвивається багатий рослинний і тваринний світ, що обумовлює високу кормову цінність цих акваторій для живлення риб та птахів, що гніздяться на островах. Експозиція III зали присвячена найчисленнішому в нашому регіоні класу вищих хребетних тварин Птахам (Aves). На діорамі 2 ви зможете побачити острови заток та птахів, що тут гніздяться. Найбільшу цінність має гніздування чорноголового мартина. 90% світової популяції цього птаха гніздиться на території Чорноморського заповідника, він є емблемою цього заповідника. На островах також гніздяться рожеві мартини, рябодзьобі, чорнодзьобі, річкові крячки, в заростях очерету, кінського щавлю, лободи мешкають різні качки: серед яких крижень, сіра качка, чирянки, черні, галагаз. Остання цікава тим, що може гніздитись навіть в норах, використовуючи кинуті помешкання лисиці. В минулому році вперше за останні 90 років на островах заповідника загніздився рожевий пелікан. Особливу цікавість викликає гніздування гаги звичайної. В цій залі можна побачити багато видів, що охороняються. З 305 видів птахів, відмічених на території заповідника, 57 занесені Червоної книги України (1994) [7]. Наприклад: дрохва, кулик-сорока, чоботар, лежень, кульон тонкодзьобий, орлан-білохвіст, скопа та ін. Експозиція IV зали присвячена ссавцям, рептиліям, комахам. На діорамі 3 зображено загальний вигляд лісостепової ділянки заповідника. Між кучугур розташовані колки, в пониззях прісноводні та солоні саги. Рослинність цих ділянок представлена видами, значна кількість яких є ендеміками різного рівня: береза дніпровська (Betula borіsphenіca), дуб, осика, вільха, терен, дика груша, ковили, типчак, молочай, кілька видів полину та ін.. На діорамі також зображені звичні мешканці лісостепових ділянок: лунь польовий, малоока миша, вуж звичайний, жайворонок. На діорамі 4 представлені фрагменти степу приморських ділянок заповідника. Рельєф цих ділянок рівнинний, в невеликих пониженнях (подах) навесні накопичується вода, що приваблює значну кількість куликів. Поряд з діорамою знаходяться постійні мешканці степу: хохітва, дерихвіст, перепел, куріпка. На малюнках, що розміщені по стенах музею, зображені рідкісні види комах, що зустрічаються на заповідних ділянках, серед них бражник-мертва голова, жук-олень, емпуза, білянка зегрис та ін. В цій залі також широко представлені ссавці. З 48 видів звірів, що зустрічаються на заповідній території, 13 занесено до Червоної книги України. Ендеміками Нижньодніпровських пісків є ємуранчик та сліпак піщаний. На заповідних ділянках відмічені хижаки родини куницевих, кабан і заєць-русак, котрі є звичними видами всіх заповіднх територій. На планшетах зображені звіри та рептилії. В іншому залі музею можна побачити представників ратичних ссавців - плямистого оленя і хижаків - вовка, борсука і звичайну лисицю. З 9 видів плазунів, що мешкають в заповіднику, 4 занесені до Червоної книги: жовточеревий та чотирисмугий полози, гадюка – єдина отруйна змія на півдні України, мідянка.

База зеленого туризму „Чайка”

У 2003 році в м. Гола Пристань відкрито офіс бази сільського зеленого туризму „Чайка”, господарем якої є Долинко Олександр Володимирович. Господарі бази-садиби „Чайка” запрошують туристів відвідати Боброве озеро та о. Білогрудий, помилуватися краєвидами Голопристанщини. Вам запропонують порибалити, пополювати та проїхати верхи, а також скуштувати рибацьку юшку та переночувати у наметовому містечку. У садибі пригостять традиційною українською їжею. Тут створені сприятливі умови для відпочинку туристів в таких напрямах як культурно-пізнавальний, рибальський, спортивно-оздоровчий, водно-спортивний. Завітайте до садиби, яка знаходиться за адресою Україна, Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Дніпрова,78, тел. (05539) 2-24-44. Добірка фотоматеріалів "Чайка". Відпочинете так, як забажаєте! Ви не пошкодуєте.