Він не повернувся з бою...

Володимир Висоцький увірвався у наше життя на початку 60-х. Це був час нової поезії, нової літератури. На його пісні не було дозволу "згори", не було його збірок і платівок у крамницях. Тому розмістилися ці пісні не тільки на мільйонах магнітофонних стрічок, але і в самому надійному сховищі - в серцях та пам'яті людей.

Дитинство В.С.Висоцького співпало з Великою Вітчизняною війною. Його матуся Ніна Максимівна з дитинства прищепила Володимиру любов до поезії. Після закінчення театрального вишу до 1964 року Висоцький був нікому не відомим проблемним актором. Чому проблемним? Він сам відповів на це запитання такими рядками:
 
И нас хотя расстрелы не косили,
Но жили мы, поднять не смея глаз, -
Мы тоже дети страшных лет России. 
Безвременье вливало водку в нас.
 
Рання творчість поета та виконавця - це вуличні пісні. Пізніше про цей період свого життя Володимир Семенович говоритиме: «Я был душой дурного общества...». Ці пісні він писав для себе та вузького кола своїх друзів, але саме вони принесли йому першу популярність. Головним інструментом Висоцького був його голос: "Мой хрип похожим был на вой...». Цей голос можна було почути всюди: на будь-якій вулиці міста чи села, на будівництві, в потягах, на пляжах, навіть у в'язницях.
 
Володимир Висоцький - людина багатогранна, неординарна і в житті, і в творчості. Тому і ставилися до нього по-різному - хтось був у захваті від його пісень, хтось заздрив його величезній популярності, яка прийшла з часом. Були ще інші, яких він шокував і формою, і змістом своїх пісень. Але найбільше вони не терпіли його зо те, що він говорив правду.
 
Все життя В. Висоцький боровся з чиновниками, які бачили в ньому все, що хотіли бачити - людину підворіття, п'яницю, кумира пивниць, тільки не творчу людину. Він був невільником поетичних запоїв, дуже поспішав, постійно писав і мабуть відчував, що життя його буде коротким...
 
Змінюються покоління - Висоцький їх поєднує. Для молоді сьогодні Володимир Семенович - легенда, до якої хочеться доторкнутися, дізнатись більше про життя і творчість поета та виконавця. 
 
Цю нагоду отримали учні старших класів ЗОШ №4 та читачі нашої бібліотеки, які були присутні на літературно-музичному вечері, присвяченому ювілею поета, виконавця, актора В.С. Висоцького. Перегляд літератури, розповідь бібліотекаря, відеокліпи з піснями Володимира Семеновича: все це було дуже цікавим для запрошених, але справжній фурор викликали гості заходу - учасники гурту "Лабораторія" Олександр Стешенко то Олексій Пашкевич. Відвертість виконання пісень В. Висоцького, неприховоно повага до талановитої людини, поета - цей настрій передався усім присутнім. Велика подяка Олександрові та Олексію за співпрацю від бібліотекарів та запрошених на захід. Не залишив байдужими і виступ постійної читачки бібліотеки Клавдії Дмитрівни Колесник, яка захоплюється творчістю Володимира Семеновича. Воно продекламувала поезії «Последний приют» то «Корабли». 
 
Він все ж таки повернувся...
 
Наталія СТУПАК-СНЄГУРОВА,
бібліотекар ЦРБ.