Спасибі вам, мої справдешні друзі, 
Що не покинули мене одну, 
Коли була я в розпачі і тузі, 
Коли був час, гірчіший полину.

Я вдячна вам, що по своїх кишенях 
Ви розібрали мого серця біль, 
Спасибі, що в жорстокім сьогоденні 
Порядність вашу не покрила цвіль.

За те, що у лікарні ви зі мною 
Стрічали ніч і ранішню зорю. 
Якби не ви, - програла б у двобої, 
А так - живу, сміюся і творю.

Хай недруги від люті лихословлять 
І вигадками чешуть язики. 
А я разом із вами і з любов'ю 
Зламаю їх збудовані хатки.

Спасибі вам, мої справдешні друзі 
Це з вами я живу, сміюся і творю!